Принципова різниця полягає в тому, що кредит надається обов’язково на умовах поверненості повної суми позики з процентами. Кредитора не цікавить, на яку справу підуть його кошти, буде вона успішною чи ні. Його цікавить тільки можливість позичальника повернути свій борг. Якщо позичальник не виконує своїх зобов’язань, кредитор має повне право повернути суму кредиту з процентами шляхом продажу, застави або через суд.
Інвестор, у свою чергу, тільки сподівається на успішність проекту, що фінансується, і розраховує на отримання прибутку від свого вкладення, причому, зазвичай, прибутку більшого ніж банківський процент, оскільки інакше можна було б не вкладати вільних грошей в проект, а просто покласти їх в банк на депозитний рахунок. Тобто у інвестора завжди присутня певна частка невизначеності щодо розміру прибутку від інвестиції і отримання його взагалі. Якщо проект буде невдалим, інвестор не отримує ніяких компенсацій чи відшкодувань. Таким чином, у сучасній економічній літературі ще існує багато неточностей у розумінні сутності інвестицій та визначенні певних понять, що заважає проведенню ґрунтовних досліджень щодо проблем інвестиційної діяльності.
Інвестиції — одна з найбільш часто використовуваних в економічній системі категорій як на макро-, так і на мікрорівні. Проте не дивлячись на виняткову увагу дослідників до цієї ключової економічної категорії, наукова думка дотепер не виробила універсальне визначення інвестицій, яке відповідало б потребам як теорії, так і практики, а також було б адекватним з позицій конкретного суб’єкта їх здійснення — держави, підприємства, домашнього господарства.
У сучасній літературі багатоманітні визначення інвестицій часто трактують цю категорію недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих її сутнісних сторонах.
Найтиповіша неточність багатьох визначень полягає в тому, що під інвестиціями розуміється будь-яке вкладення фінансових коштів, яке часто не пов’язане з рішенням інвестиційних цілей суб’єктів їх здійснення. До них іноді відносяться так звані «споживацькі інвестиції» (покупка телевізорів, автомобілів і т.п.), які по своєму економічному змісту до інвестицій не відносяться — засоби в придбання цих товарів витрачаються в даному випадку на довгострокове їх споживання (якщо їх придбання не переслідує мети подальшого їх перепродажу для отримання прибутку). Крім того, часто не проводиться відмінність між інвестиційними витратами фінансових коштів і поточними їх витратами, обслуговуючими операційний процес підприємства.
Багато існуючих визначень пов’язують інвестиції виключно з метою приросту капіталу або отримання поточного доходу (прибутку). Хоча в умовах ринкової економіки ця мета є визначаючою, інвестиції можуть переслідувати і інші як економічні, так і неекономічні цілі вкладення капіталу.
Типова помилка, що зустрічається в літературі, — ідентифікація поняття «інвестиції» з поняттям «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення капіталу у відтворювання основних засобів — як виробничого, так і невиробничого характеру. Разом з тим, інвестиції можуть здійснюватися і в приріст оборотних активів, і в різні фінансові інструменти, і в окремі види нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог.
У багатьох визначеннях інвестицій наголошується, що вони є вкладенням грошових коштів. З таким трактуванням цієї категорії також не можна погодитися. Інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, але і в інших формах — рухомого і нерухомого майна (капітальних товарів), різних фінансових інструментів (перш за все, цінних паперів), нематеріальних активів і т.п.
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 ... 224