Цікаво, що в багатьох підручниках і словниках, які вийшли з друку після 1991 року (року видання закону), подається таке саме визначення інвестицій, як і в законі, але отримання прибутку або досягнення соціального ефекту там виступають саме як мета інвестиційної діяльності. Тобто економісти все ж гаки вважають доцільнішим зазначати мету інвестиційних вкладень, а не уточнювати характеристики об’єктів вкладення.
На нашу думку, об’єкти вкладення краще визначати як реальні та фінансові активи. Таке визначення є чіткішим і зрозумілішим і містить усі можливі об’єкти інвестиційних вкладень.
По-третє, визначення досягнення соціального ефекту як мети інвестиційної діяльності суперечить сутності інвестицій як економічної категорії. Інвестиційна діяльність, як будь-яка економічна діяльність, підкоряється економічним законам, згідно з якими отримання прибутку (доходу) є основним принципом такої діяльності. Інвестиція може викликати як позитивний, так і негативний соціальний ефект, але при цьому вона залишиться інвестицією. Якщо ми кажемо, наприклад, що «держава фінансує будівництво поліклініки» та «держава інвестує в будівництво поліклініки», то одразу, можна сказати інтуїтивно, розуміємо різницю. Фінансування будівництва поліклініки держава здійснює відповідно до однієї з її економічних функцій — фінансування соціальних заходів. Звичайно, таке фінансування не дає державі прибутку, але в результаті такого вкладення коштів досягається соціальний ефект. Якщо вважати таке фінансування інвестицією, то інвестиціями можна вважати майже всі видатки державного бюджету, оскільки так чи інакше в результаті них досягається соціальний ефект. Але це абсурд.
Під інвестиціями слід розуміти тільки ті вкладення, метою яких є отримання прибутку (доходу). І саме за цією метою потрібно відрізняти інвестиції від інших вкладень коштів.
Інвестиції — це всі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання прибутку (доходу). Таке визначення інвестицій чіткіше і зрозу- міліше.
Часто інвестиції плутають з іншими економічними категоріями. Наприклад, під ними розуміють такі вкладення коштів, як купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач тощо. Їх називають споживчими інвестиціями, але, по суті, вони не є інвестиціями або якоюсь їхньою формою. Купівля таких товарів здійснюється з метою задоволення власних потреб протягом довгого періоду часу, тобто фактично з метою довгострокового споживання, тоді як інвестиції здійснюються виключно з метою отримання прибутку (доходу).
Під інвестиціями також іноді розуміють вкладення з метою збереження реальної сьогоднішньої вартості активів (грошей). Наприклад, якщо у суб’єкта господарювання існують інфляційні очікування, то він намагається придбати такі активи, що не змінюють реальної вартості в результаті інфляції. Такими активами можуть бути, наприклад, тверда валюта, золото або будь-які реальні активи, які потім легко можна реалізувати. Але такі вкладення теж не є інвестиціями, оскільки вони здійснюються не з метою отримання прибутку (доходу), а з метою збереження реальної вартості активів (грошей) і, по суті, є однією з форм заощаджень.
Інвестори — це суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.
Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів і покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Тут є одна неточність. Інвестор не може виступати в ролі кредитора, оскільки надання кредиту і здійснення інвестиційної діяльності — різні речі. Навіть банківські установи розрізняють кредитні та інвестиційні операції.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 224