Інвестознавство

І нарешті, у ряді визначень наголошується, що інвестиції є довго­строковим вкладенням засобів. Безумовно, окремі форми інвестицій (в першу чергу, капітальні вкладення, інвестиції в акції і т.п.) носять довгостроковий характер, проте, інвестиції можуть бути і короткост­роковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в об­лігації, депозитні сертифікати з періодом обігу до одного року).

Різноманіття понять терміну «інвестиції» в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі в значній мірі визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому для уточнення змісту цієї категорії слід розглянути основні характеристики, що формують її суть (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні характеристики інвестицій підприємства як об’єкта

управління

1.      Інвестиції як об’єкт економічного управління. Предметна суть інвестицій безпосередньо пов’язана з економічною сферою її прояву. Не дивлячись на розглянуті раніше достатньо значущі термінологічні відмінності, інвестиції трактуються всіма дослідниками як категорія економічна, хоча і пов’язана з технологічними, соціальними, приро­доохоронними і іншими аспектами їх здійснення. Іншими словами, категорія «інвестиції» бачить понятійно-категоріальний апарат, пов’я­заний зі сферою економічних відносин, економічною діяльністю. Відповідно — виступаючи носієм переважно економічних характерис­тик економічних інтересів, інвестиції є суб’єктом економічного управ­ління як на мікро -, так і на макрорівні будь-яких економічних систем.

2.     Інвестиції як найактивніша форма залучення накопиченого ка­піталу в економічний процес. В теорії інвестицій їх зв’язок з накопи­ченим капіталом (заощадженнями) займає центральне місце. Це ви­значається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного до інвестування. Термін «капіталіст» в першу чергу ха­рактеризує індивідуума, що інвестує свій капітал, а не тільки що нако­пичив певний його запас. Тільки шляхом інвестування капітал як на­копичена цінність залучається до економічного процесу.

Проте не весь накопичений підприємством запас капіталу вико­ристовується виключно в інвестиційних цілях. Частина грошового або іншого капіталу через вимоги ліквідності є формою страхового резер­ву, що забезпечує ритмічність господарської діяльності, платоспро­можність і т.п., зберігаючи пасивну форму. Інвестиції ж на противагу цьому, слід розглядати як найактивнішу форму використання нако­пиченого капіталу.

Рівень споживання накопиченого капіталу як інвестиційного ре­сурсу, що залучається до реального виробничого процесу підприєм­ства, має мінімальні економічні межі. Ці межі визначаються, з одного боку, граничним продуктом капіталу, а з другого боку — нормами ви­буття (амортизація) капіталу у виробничому процесі, предмету відшко­дування для забезпечення простого відтворювання.

3.     Інвестиції як можливість використання накопиченого капіталу у всіх альтернативних його формах. В інвестиційному процесі кожна з форм накопиченого капіталу має свій діапазон можливостей і специ­фіку механізмів конкретного використовування. Самою універсаль­ною з позицій сфери використання в інвестиційному процесі є грошова форма капіталу, яка, проте, для безпосереднього вживання в цьому процесі вимагає в більшості випадків його трансформації в інші фор­ми. Капітал, накопичений у формі запасу конкретних матеріальних і нематеріальних благ, готовий до безпосередньої участі в інвестицій­ному процесі, проте, сфера його використання в таких формах має вузько функціональне значення.

Капітал у всіх його формах, що використовується в інвестиційно­му процесі, може бути задіяний перш за все у виробничій діяльності підприємства. З цих позицій капітал, як реальний інвестиційний ре­сурс, характеризується в економічній теорії як «чинник виробницт­ва». При цьому в процесі виробництва продукції капітал, що інвес­тується, не є самодостатнім чинником, а використовується в комплексі з іншими економічними ресурсами (чинниками виробництва). До чис­ла основних чинників виробництва, з якими капітал, що інвестується, комплексно взаємодіє у виробничій діяльності підприємства, відно­сяться праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) та інші. Навіть для найпримітивнішого виробництва товарів і послуг потрібне об’єднання капіталу, що інвестується, як мінімум ще з одним чинни­ком виробництва — працею. В процесі виробництва товарів і послуг капітал спільно з іншими виробничими чинниками, що інвестується, використовується не як простий їх конгломерат, а як взаємодіючий комплекс з цілеспрямовано сформованими певними внутрішніми про­порціями. При цьому в системі цього взаємодіючого комплексу для випуску одного і того ж обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції об’єднання капіталу, що інвестується, з іншими основними чинниками виробництва. В теорії інвестування капіталу взаємо­замінність чинників виробництва є однією з фундаментальних кон­цепцій.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16  ... 224