Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Проведення такого аналізу обумовлене тим, що в силу поділу дер­жавної влади на гілки, документи, які приймаються певними органами, свідчать про глибину процесу, який регулюється цими документами (рис.1.2).

На початковому етапі (1991 — 1997 роки) документація переважно складались з міжнародних угод, документів Президента України. Це пояснювалось тим, що ініціатива інтеграції належала саме Президентові України, а інтеграційні процеси полягали в укладанні певних міжнарод­них угод. У зазначений період приймаються нормативні документи Вер­ховної Ради України, пов’язані з ратифікацією укладених міжнародних угод.

У 1998 році відбулись певні зміни у складі прийнятих документів: серед них відсутні міжнародні угоди та є лише один указ Президента України, натомість присутні постанови Кабінету Міністрів України і міністерств. Це свідчить про перехід процесів інтеграції у практичну пло­щину: інтеграцією “опікується” виконавча влада.

Склад прийнятих документів зберігається з 1998 до 2004 року, а саме: переважання кількості прийнятих документів органів виконавчої

-Міжнародні угоди

-Укази, Розпорядження

- Закони, Постанови

- Постанови, Розпорядження КМ

- Нормативні документи міністерств, відомств - Нормативні акти ради з питань інтеграції -Всього

Рис. 1.2. Динаміка прийняття документів з питань інтеграції у розрізі видавників у 1991 - 2004 роках

влади над міжнародними угодами та законодавчими актами Верховної Ради, що ілюструє про проходження практичного етапу інтеграції Ук­раїни до Євросоюзу.

Постійне збільшення протягом 1998 — 2004 років кількості доку­ментів, виданих Президентом України, не суперечить тенденції, оскільки вони стосуються переважно практичного здійснення інтеграційних про­цесів (рис. 1.2).

1.1.     Державна політика європейської та євроатлантичної інтеграції України та її реалізація на сучасному етапі

Важливою складовою аналізу процесів інтеграції є розгляд змісту конкретних законодавчих документів.

14 червня 1994 року між Україною та країнами Європейського Союзу була укладена Угода про партнерство і співробітництво (УПС) [2]. Ця Угода, що набула чинності 1 березня 1998 року, встановлює засади ста­більних політичних і економічних відносин між Україною та Європейсь­ким Союзом (ЄС), закріплюючи подальше розширення зв’язків співро­бітництва на основі загальних цінностей, які вони поділяють.

Для реалізації положень цієї Угоди було сформовано інституційну базу співпраці, зокрема створено спільні органи: Раду та Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітет з парламентського співро­бітництва тощо. На парламентському рівні також створено постійний Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Крім того, з метою скоординованої реалізації євроінтеграційного курсу Украї­ни, координації роботи з адаптації законодавства України до законодав­ства ЄС створені і функціонують Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу при Пре­зидентові України та Міжвідомча координаційна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС. У серпні 2002 року Указом Президента України створена Державна рада з питань європейської і євро­атлантичної інтеграції України, яку очолює Президент України. Нормою двосторонніх відносин стало проведення на найвищому рівні щорічних самітів Україна — ЄС.

Нині державна політика інтеграції України до Європейського Со­юзу, яка спочатку обмежувалась зовнішньополітичною діяльністю, все більше стає завданням внутрішньої політики, що знайшло своє відобра­ження у рішеннях Президента та Уряду України.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13  ... 224