по-друге, опанувати інноваційну модель, мета якої — істотне підвищення конкурентоспроможності економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;
по-третє, цілеспрямоване забезпечення надійних передумов скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократизації суспільства.
З розширенням Євросоюзу формуються нові можливості поглиблення економічного і політичного співробітництва з майбутніми новими членами ЄС, насамперед з країнами, що утворюють Балтійсько-Чорноморську вісь. Важливого значення у цьому зв’язку набуває поглиблення стратегічного партнерства з Польщею.
З євроінтеграційним курсом повністю узгоджується й активна позиція України у питаннях, що стосуються оптимізації економічних відносин з Російською Федерацією, виведення їх на рівень реального стратегічного партнерства. Європейська спільнота об’єктивно зацікавлена у такому перебігу подій, у тому числі й у взаємній координації євроінтегра- ційної політики наших держав.
З метою задоволення потреб галузі у спеціалістах, здійснення ефективної кадрової політики визнано за необхідне удосконалити систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Під час створення національної системи моніторингу якості освіти потрібно ураховувати міжнародні вимоги і програми оцінювання. Зміст навчання державних службовців треба, а також актуалізувати відповідно до Програми інтеграції України до Європейського Союзу, розширити тематику наукових досліджень з урахуванням Стратегії європейської інтеграції та Плану дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу.
Практичне здійснення Програми інтеграції України до Європейського Союзу вимагатиме правової адаптації нормативно-правових актів, що приймають органи виконавчої влади, до вимог ЄС. У1993 році Верховна Рада України вперше сформулювала позицію України щодо Європейського Союзу на законодавчому рівні і зазначила, що „перспективною метою зовнішньої політики є членство України в Європейських співтовариствах”. Процес переговорів і підготовки відповідної угоди з Україною розпочався у вересні 1992 року, і 16 червня 1994 року Україна першою з країн СНД уклала Угоду про партнерство і співробітництво (УПС) з ЄС, ратифіковану Верховною Радою України 10 листопада цього ж року і набула чинності 1 березня 1998 року після її ратифікації національними парламентами країн — членів ЄС.
В Угоді визначені наступні основні цілі партнерства і співробітництва:
- забезпечення політичного діалогу між сторонами;
- сприяння торгівлі та інвестиціям;
- створення умов взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного і культурного співробітництва;
- підтримання зусиль України по зміцненню демократії й завершенню переходу до ринкової економіки.
Угода визначила 28 сфер, у яких ЄС і Україна мають намір розвивати співробітництво. Її здійснення стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом — до повного членства в цій організації.
Другий етап розвитку україно-європейських відносин завершився прийняттям 10 грудня 1999 року на Європейській Раді в Гельсінкі Спільної Стратегії ЄС щодо України. У цей період відбулись події, які стали етапними в процесі зближення двох сторін. Серед них — ратифікація і початок імплементації УПС, набуття Україною членства у Раді Європи і Організації з питань співробітництва й безпеки у Європі (ОБСЄ), підписання в Мадриді у липні 1997 року Хартії про особливе партнерство України з НАТО і активна участь у програмі „Партнерство заради миру”, ратифікація Україною Європейської конвенції з прав Людини, початок переговорів про вступ України в Світову організацію торгівлі (СОТ).
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12 ... 224