Також у лізинговій операції можуть брати участь так звані непрямі учасники:
1) банки, які фінансують лізингову операцію в разі нестачі фінансових засобів у лізингодавця;
2) брокери (підприємства, які спеціалізуються на посередницьких операціях), що організують весь комплекс лізингової угоди та є зв’язковою ланкою всіх її учасників;
3) страхова компанія, що здійснює страхування.
Лізингоодержувач за користування предметом лізингу періодично сплачує лізингові платежі. Період, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється в лізинговій угоді і може бути нерівномірним.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про лізинг” лізингові платежі включають:
• суму, що сплачується при кожному платежі, частина вартості предмета лізингу, яка амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за лізинговою угодою;
• платіж як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;
• оплату страхових платежів по договору страхування предмета лізингу, якщо він застрахований лізингодавцем;
• інші видатки лізингодавця, передбачені лізинговою угодою.
У зв’язку з різними аспектними особливостями структури лізингу взаємо- зобов’язання між його суб’єктами мають складний характер. Виробник та лізингова компанія, укладаючи договір купівлі-продажу, виступають у ролі продавця та покупця. Після придбання майна покупець, надаючи його в тимчасове користування, виступає вже як учасник інших—лізингових відносин. До того ж учасники цих відносин мають між собою перехресний зв’язок: продавець майна, хоч і укладає угоду з лізингодавцем, передає його лізингоодержувачу та несе відповідальність за якість майна перед ним, а не перед стороною угоди з купівлі- продажу.
На основі договору купівлі-продажу виробник (або ж власник) майна передає право власності на нього спеціалізованій лізинговій компанії. Але остання не може користуватися цим правом у повному обсязі через те, що не може 394
використовувати предмет лізингу на власний розсуд. Точніше, з усіх повноважень власника лізингодавець може реалізувати лише право розпорядження майном, і лише певним чином — віддати його в тимчасове користування за договором лізингу. Це пояснюється тим, що він купує майно саме з такою метою. Обмеження прав власника можливо у разі, якщо він отримує за це якесь відшкодування. При лізингу таким відшкодуванням є амортизаційні та податкові пільги, що надаються лізингодавцю державою.
Щодо опціону на купівлю лізингового майна по закінченню строкудогово- ру лізингу, то в різних країнах існує різний підхід до того, чи є він обов’язковою умовою договору лізингу. Американське законодавство та практика не вважають його обов’язковим елементом лізингових відносин. Відсутність цієї умови змінює загальні характеристики майнових відносин. Але включення або невключення опціону на купівлю не позбавляє лізинг його особливостей та специфіки.
В той же час французьке, бельгійське та італійське законодавства розглядають опціон на купівлю як один з обов’язкових елементів договору лізингу. Відмінності у вирішенні питання про опціон дали деяким авторам підставу для виділення відносин по договору лізингу на французьку та англосаксонську системи. Хоч правильніше було б відрізняти їх як романську та американську, тому що, наприклад, в Англії опціон не може бути умовою договору лізингу, інакше він перетворюється на договір оренди-продажу.
У світовій практиці ринок лізингових послуг можна умовно класифікувати згідно з такими ознаками: за ступенем окупності майна; складом учасників; набором послуг; предметом угоди; характером лізингових платежів; сектором ринку, в якому здійснються операції; цільовим призначенням.
» следующая страница »
1 ... 304 305 306 307 308 309310 311 312 313 314 ... 384