За своєю суттю лізингом є фінансова операція, яка містить кілька етапів, як-то:
392
1) юридична особа звертається до суб’єкта підприємницької діяльності, який має право здійснювати лізингову діяльність, з проханням придбати для неї певне майно;
2) лізингодавець здійснює фінансування замовленого майна (залишаючись власником предметів лізингу) і передає їх за договором лізингу в користування лізингоодержувачу;
3) лізингоодержувач використовує отримане в лізинг майно у своїх господарчих цілях, а з отриманого прибутку розраховується з лізингодавцем грошима або своєю продукцією;
4) по закінченні строку договору лізингоодержувач повертає майно або викуповує його по залишковій вартості (якщо це передбачалось договором лізингу).
Лізинг являє собою цілу сукупність господарчих операцій, до якої входять як обов’язкові елементи, наприклад купівля-продаж, оренда, так і факультативні: позичка, порука, гарантія, обслуговування, заклад та ін. Вже з початку 80-х років лізинг розглядається як нетрадиційна додаткова система перспективного фінансування, в якій застосовані орендні відносини, елементи кредитного фінансування під заклад, розрахунки за борговими зобов’язаннями та інші фінансові механізми.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про лізинг” предметом лізингової діяльності може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесено до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій) та ін яке не заборонено до вільного обігу на ринку та щодо якого немає обмежень для передачі його в лізинг (оренду).
Масштаби використання лізингових операцій за різними групами машин та устаткування залежать від строків їх морального зносу, ступеня монополізації ринків, від конструктивної складності машин та устаткування, від складності їх експлуатації та обслуговування. Наведені вище та ряд інших факторів часто є визначальними при прийнятті потенційних рішень про придбання майна у лізинг.
Прямими суб’єктами лізингової діяльності є:
1) лізингодавець—суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа, що передає в користування предмети лізингу.
У ролі лізингодавця може виступати:
• установа банку, в статуті якого передбачений цей вид діяльності;
• лізингова фірма або компанія—комерційна організація, яка створюється в формі акціонерних товариств або інших організаційно-правових формах та виконує у відповідності з статутними документами, або, якщо потрібно, ліцензіями функції лізингодавця;
• будь-яка фірма або підприємство, для якої лізинг не є профілюючою сферою підприємництва, але й не заперечена статутом, та яка має фінансові джерела для проведення лізингових операцій.
2) лізингоодержувач—будь-який суб’єкт підприємницької діяльності (державне підприємство (організація), кооператив, мале підприємство, акціонерне товариство та ін.), що отримує в користування за договором предмет лізингу.
3) продавець лізингового майна (постачальник) — суб’єкт підприємницької діяльності, який виробляє або реалізує майно, що є предметом лізингу.
» следующая страница »
1 ... 303 304 305 306 307 308309 310 311 312 313 ... 384