Економічна теорія

У вигляді загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичні особи сплачують:

1)   податок на додану вартість;

2)    акцизний збір;

3)    податок на прибуток підприємств;

4)    мито;

5)   державне мито;

6)    податок на нерухоме майно;

7)    плата за землю;

8)   рентні платежі;

9)    податок з власників транспортних засобів;

10)   податок на промисел;

11)   збір за геологорозвідувальні роботи;

12)   збір за спеціальне використання природних ресурсів;

13)   збір за забруднення навколишнього середовища;

14)   збір на обов’язкове соціальне страхування.

В умовах економічної самостійності та самоврядування актуального значен­ня набуває фінансування заходів по розвитку житлово-комунального господар­ства регіонів, благоустрою місць проживання, утримання мережі соціально-куль­турної сфери, які є основною складовою витрат місцевих бюджетів. У загальній сумі видатків державного бюджету на соціальну інфраструктуру кошти, які про­ходять через канали місцевих бюджетів, становлять переважну частину. Для зміцнення фінансової бази місцевих Рад необхідно збільшувати доходну части­ну місцевих бюджетів, максимально використовуючи для цього місцеві податки

329

і збори. Відповідно до Конституції України органам місцевого самоврядування надано право встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відпо­відних місцевих бюджетів. Види цих податків і зборів, їх граничні розміри, об’єкти та джерела оподаткування визначені законами України. Органи місцевого са­моврядування самостійно приймають рішення про введення того чи іншого місцевих податків і зборів, але відповідно до закону, затверджують положення, в якому визначаються граничні ставки оподаткування і відповідна система пільг по кожному податку чи збору, визначають порядок сплати і внесення їх до місце­вих бюджетів. У законодавчому порядку визначено обов’язкові для встановлен­ня місцевими Радами податки і збори при наявності необхідних для цього умов і об’єктів оподаткування. Такими є: збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак. Ставки на ці обов’язкові збори встановлюються місцевими органами самоврядування в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України.

Досвід країн з розвинутою економікою засвідчує значну роль місцевих податків у процесі розвитку місцевого самоврядування. В цих країнах місцеві податки є головним джерелом, за рахунок якого формуються фінансові ресур­си органів місцевого самоврядування. За рахунок місцевих податків у США забезпечується до 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції — 60%, ФРН — 45%, Великій Британії—36%.

Практика застосування місцевих податків і зборів в Україні, на відміну від країн з розвинутою економікою, свідчить, що вони поки що не відіграють істот­ної ролі у формуванні місцевих бюджетів. Це свідчить, про те, що органи місце­вого самоврядування не повною мірою використовують свої можливості щодо поповнення місцевих бюджетів. Тільки 30,4% місцевих рад прийняли рішення про введення комунального податку, який може стати одним з найстабільні- ших джерел доходів місцевих бюджетів.

Юридичні особи сплачують такі місцеві податки і збори:

1)   податок з реклами;

2)    комунальний податок;

3)    готельний збір;

4)    збір за паркування автотранспорту;

5)   ринковий збір;

6)    збір за участь у бігах на іподромі;

7)    збір за право використання місцевої символіки;

8)   збір за право проведення кіно- і телезйомок;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 253 254 255 256 257 258259 260 261 262 263  ... 384