Однак протягом 60-х років з’ясувалось, що кейнсіанський інструментарій глобального управління вже не працює, і заходи держави, що були кон’юнктурно спрямовані проти циклів, часто діяли на користь циклів, тобто посилювали кон’юнктурні коливання. Так, спроба стимулювати реальні доходи та зайнятість за допомогою розширення державного попиту виявилася малоуспішною, більше того, подібні дії викликали лише інфляцію. Особливу розгубленість викликала нова світова криза 70-х років з її глибоким провалом політики економічного зростання та повної зайнятості. Випливаюче звідси переосмислення макроекономічних проблем підірвало панування кейнсіанства.
Одні, як і раніше підтримуючи основні положення Дж.Кейнса, вважали, що його економічна теорія потребує істотного вдосконалення.
208
Другі—радикально відкидали кейнсіанство та виведену з нього стратегію антициклічного глобального управління попитом.
Найбільшу відомість у цьому плані одержав “монетаризм”, що був обгрунтований чикагським економістом Мілтоном Фрідменом. Ця школа спробувала на основі нової грошової теорії довести, що системі ринкової економіки, як це й стверджували неокласики, притаманна тенденція до стабільної рівноваги повної зайнятості, і ця тенденція була лише функціонально порушена кейнсі- анським втручанням в цикл. Антициклічно задумані грошово- та фіскально- політичні державні заходи, через довгі та невизначені затримки у період від розпізнання порушень в економічному процесі до їх остаточної дії на потоки циклу, у дійсності будуть чинити проциклічну дію — створювати та посилювати коливання, проти яких вони повинні боротися. Найкраще, що могла б робити держава для стабільного економічного розвитку з найменшими коливаннями кон’юнктури, це дозволити збільшуватись грошовій масі з постійною, зорієнтованою на довгостроковий економічний потенціал швидкістю. Ця атака на кейнсіанство викликала пожвавлену дискусію серед економістів, яка найчастіше зветься “дискусією монетаризму-фіскалізму”. Вона стимулювала розвиток макроекономічноі теорії, істотно вплинула на практичну політику стабільності взагалі та на грошову політику зокрема.
Монетаризм — не єдина на сьогодні течія в економічній теорії, що протиставляє себе “неокейнсіанству” та пропонує свій погляд на проблеми макроекономіки. Не вдаючись тут до розбору інших напрямків та шкіл, відзначимо лише, що макроекономічна теорія перебуває у постійному взаємозв’язку з теоретичним аналізом та новим економічним досвідом.
Результатом теоретичних досліджень у галузі макроекономіки є економічна політика, що впроваджується державою. За всіх можливих її різновидів цілком імовірно виділити основні цілі та інструменти макроекономічної політики в умовах сучасної ринкової економіки.
Однією з найважливіших цілей державної макроекономічної політики є забезпечення високого рівня обсягу виробництва та високі стабільні темпи його зростання. Найбільш всеохоплюючим та універсальним показником рівня обсягу виробництва є валовий національний продукт. Нижче ми докладно зупинимося на методиці його підрахунку.
Іншою важливою метою макроекономічноі політики є підтримка високого рівня зайнятості працездатного населення та максимальне зниження вимушеного безробіття. Окрім того, що невикористання значної кількості робочих рук означає неповне використання ресурсів, що є у наявності, і як наслідок— втрату можливості виробництва більшого за обсягом валового національного продукту, високий рівень безробіття являє собою ще й серйозну соціальну проблему. Психологічні навантаження, що випадають на долю осіб, які перебувають тривалий час без роботи, та на їхні родини, досить часто стають причиною
209
таких явищ, як алкоголізм, наркоманія та злочинність. Наступним завданням макроекономіки є стабільні ціни та протидія інфляції. Слід зазначити, що анти- інфляційні заходи—одна з найбільш дискусійних теоретичних та дуже важкозд- ійснюваних практичних проблем. Вважається, що жорстке державне регламентування цін протягом тривалого періоду часу може призвести до повного руйнування ринкового механізм саморегулювання. Водночас, гіперінфляція, що вийшла з-під контролю являє собою таке економічне лихо, що “заморожування” цін на найважливіші види продукції може бути цілком виправданим.
» следующая страница »
1 ... 157 158 159 160 161 162163 164 165 166 167 ... 384