Не слід відносити до неї і високоорганізовані види злочинності, які існували ще за радянських часів. Можна говорити лише про наявність у них ряду ознак, що властиві сучасному їх різновиду. Так, найбільш організований характер мала злочинність у період НЕПу і в повоєнний період (40-50-ті роки), період передринкових реформ (70-80-ті роки), учасники яких скоювали злочинні дії у вигляді вдаваних банкрутств, шахрайств у кредитно-банківській сфері, розкрадання державної власності тощо. Таку злочинність можна назвати параорганізованою. Вона є вихідною умовою, історичним ґрунтом формування сучасної організованої злочинності.
Вихідні елементи сучасної організованої злочинності у країні почали формуватися в 60-х роки на базі легальних господарських структур (у торгівлі, будівництві, збутових і заготівельних організаціях, кооперації й ін.). Вона нерозривно пов’язана з соціально-економічними результатами господарювання адміністративно-розподільчої системи й особливо з породженою нею тіньовою економікою, що зародилася в зазначених легальних структурах.
Економічна ситуація, що склалася в 60—80-ті роки, активно продукувала умови розбудови тіньової економіки. Ділки цієї економіки, що одержали назву «цеховиків», з метою розширення свого злочинного бізнесу стали створювати злочинні співтовариства. Для забезпечення своєї діяльності вони за допомогою хабарів та інших засобів втягували у злочинну діяльність державних службовців, партійних і радянських працівників, представників правоохоронних органів. Тим самим створювалася система корупції, що забезпечила надійний захист діяльності цих злочинних кланів від контролю і викриття.
Внаслідок цього у сфері економіки країни, як відзначають фахівці, з’явилися злочинні структури, що опанували як вертикальний, так і горизонтальний вимір економічного простору.
Накопичення величезних матеріальних цінностей ділками від економіки і розкрадачами державної власності не могло не залишитися непоміченим для представників традиційної загальнокримінальної фахової злочинності. Почався активний процес пограбування членів злочинних економічних кланів, здирство з них цінностей, нажитих злочинним шляхом. При цьому різко збільшилося число корисливо-насильницьких злочинів, викрадань людей з метою одержання викупу, з’явився рекет.
Природно, що протистояння цих двох сфер організованої (економічної й загальнокримінальної) злочинності не могло довго продовжуватися. В результаті почалося зрощування ділків тіньової економіки з ватажками злочинних співтовариств, спочатку у вигляді виплати визначеної частки від протиправних і злочинних операцій за гарантію безпеки, а потім
—інтегрування загальнокримінальних злочинних груп у структуру злочинних співтовариств тіньової економіки і перетворення їх у необхідну функціональну ланку організованої злочинності. У результаті лідери загальнокримінальних професійних співтовариств стали компаньйонами ділків, почали вкладати свої кошти в злочинний бізнес, а також охороняти ділків від економіки, допомагати їм у збуті продукції, одержувати борги, усувати конкурентів і т.ін. Водночас почалося перекачування величезних коштів: від держави — до розкрадачів, а від них — у кримінальне середовище. Склався своєрідний союз—працівників партійної бюрократії, посадових осіб органів влади і управління, правоохоронних органів, ділків від економіки і кримінальників.
Тснує багато визначень сучасної організованої злочинності, намагань винайти найбільш суттєві її ознаки. Так, її визначають як:
• самостійне негативне соціальне явище, яке має розвинуті організаційні структури, ієрархічні рівні з виділенням лідерів, наявністю особливих норм поведінки і відповідальності, системи санкцій і заохочень для членів організованих злочинних груп;
» следующая страница »
1 ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94 ... 350