.
Відмінність організованої злочинності від економічної досліджується, наприклад, у монографії К.В. Привалова, присвяченій теоретико-правовому аналізу тіньової економіки, де підкреслюється, що організованій злочинності притаманна більш складна організація, а отже, і більш складний соціально-правовий зміст. На його думку, організованій злочинності притаманні дедалі більш інтегровані, взаємопов’язані цілі функціонування: максимізація злочинно здобутих доходів, відмивання «брудних» грошей, підтримка засуджених або осіб, що ховаються від правосуддя, зрощування з державною владою. Економічна злочинність має, як правило, іншу головну мету — отримання злочинних доходів
.
Ще одна суттєва відмінність — в особливостях розподілу праці всередині злочинної організації. В економічній злочинності домінуючі позиції займає горизонтальний розподіл діяльності основних її агентів — виконавців злочину. Функцію організатора і координатора дій останніх може бути навіть суміщено — її може виконувати навіть один із виконавців. Навпаки, в організованій злочинності домінуючі позиції, атрибутивні її ознаки має саме вертикальний розподіл праці. При застосуванні кримінально-правових критеріїв до оцінки якості такого розподілу в управлінському аспекті такий розподіл називають «складною співучастю» або «співучастю з різним виконанням ролей»
. Таким чином, системоутворюючою функцією в організованій злочинній організації стає функція управління — створення та забезпечення ефективного функціонування, відтворення злочинних цілей діяльності. Наявність системи управління злочинною діяльністю означає значне піднесення її стійкості та безпеки: тепер провал одного або навіть кількох ланок виконавців не може стати причиною руйнації всієї організації; вирішальне значення має збереження управлінської вертикалі в ній, оскільки злочинний фінансовий капітал, що зберігається, зв’язки, організаційний потенціал дозволяють досить безболісно швидко відновити втрачені позиції та сили організації.
Дослідження організованої економічної злочинності дозволяє сформулювати основні методологічні засади розкриття її сутності: організована економічна злочинність являє собою подальше діалектичне ускладнення явища самої організованої злочинності, яка застає розвинуту тіньову економічнудіяльність, технології менеджменту, що отримують інтенсивне кризове функціонально-структурне ураження, інтегрує їх і підносить на вищий щабель соціальної девіації; це «піднесення» здійснюється на засадах діалектичного розвитку, тобто з наявністю перетворених економічних форм та тенденцією до архаїзації, діалектичного «повернення».
Як вже давно визнано в теорії права, злочини, що скоюються в складі групи, завжди вважалися видом злочинності, що має підвищену суспільну небезпеку. Навіть у найпростішому виді групова злочинна діяльність, незалежно від особливостей окремих її видів, за рахунок спеціалізації і кооперації праці використовує більш організовані, сплановані і небезпечні засоби вчинення і приховування спільних злочинних акцій, які завдають значно більшої шкоди суспільним інтересам.
За рівнем розвитку так звана традиційна групова злочинність поділяється на кілька видів. До найбільш простих можна віднести ситуативні групи, які склалися під впливом якихось емоційних чинників внаслідок спільних життєвих обставин. Більш організаційно складною є групова злочинність типу «компаній», які мають стабільний склад, керівне ядро і діють за попередньою змовою про спільне вчинення злочину на фоні конкретної ситуації.
Серед традиційної групової злочинності найбільш організаційно досконалою є організована злочинна група, в якої є чітко виражена спеціалізація діяльності і визначені рольові функції її членів, у тому числі лідера. До таких груп можна віднести бандитські, шахрайські, рекетирські, контрабандистські групи, які скоюють корисливо-насильницькі злочини. Однак і ці групи не можна віднести до сучасної організованої злочинності.
» следующая страница »
1 ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93 ... 350