Спекулянти можуть спекулювати на базисі, який в свою чергу може звужуватися або розширюватися, тобто на різниці між спотовими та ф’ючерсними цінами, які можуть зменшуватися або збільшуватися, та на спреді (spred), намагаючись отримати різницю в цінах на самі ф’ю- черсні контракти з різними термінами поставки, на різних ринках, на товар та його похідні тощо. Тобто необхідно особливо підкреслити той факт, що до спекулянтів, які отримують дохід від прогнозування цін, долучилися спекулянти, які намагаються отримувати дохід від різниці в цінах. Один із ранніх дослідників ф’ючерсних ринків Н. Калдор[90] вперше назвав їх арбітражерами, а в цілому учасників ф’ючерсного ринку поділив на спекулянтів-трейдерів, арбітражерів та хеджерів. Обидві ці групи спекулянтів зменшують або виключають ризик, пов’язаний із загальним рухом цін та курсів. Саме вони беруть на себе ціновий ризик в надії отримання доходів від своєї кращої, ніж у інших учасників ринку обізнаності щодо майбутньої кон’юнктури ринків. Стаття Н. Калдора мала промовисту назву - “Біржова спекуляція та стабілізація економіки”, що свідчить про спроби дослідження цього феномена ще у 40-х роках ХХ-го століття.
Крім взаємозв’язку між поточними ф’ючерсними та спотовими цінами на момент поставки, велике значення має також взаємозв’язок між поточними ф’ ючерсними та поточними спотовими цінами. Поточна ф’ючерсна ціна повинна, згідно з висновками Н. Калдора, формуватися через однакові початкові раціональні сподівання всіх учасників. До речі, за умови визначеності ф’ ючерсна ціна повинна відрізнятися від спотової на величину позичкового процента та ціну доставки. Ціна доставки в свою чергу включає витрати на зберігання, знецінення товару впродовж часу за мінусом доходності:
S f — S = i + c — q + r ,
де Sf - сподівана ціна спот;
S - ціна спот; і - позичковий процент; c - ціна доставки;
q - гранична доходність від володіння запасами реальних товарів; r - гранична премія за ризик.
Тобто, сподівана спотова ціна відрізняється від поточної на величину премії за ризик, яка в свою чергу є зростаючою функцією від спекулятивних запасів. Н. Калдором також було визначено межі, в яких має знаходитися ф’ ючерсна ціна. Для цього він використовує запропоновані Дж.М. Кейнсом можливі ринкові ситуації, контанго та беквордейшн. Нижній рівень ф’ючерсної ціни визначається сподіваннями спекулянтів, верхній - арбітражерами, причому розглядаються ситуації ринкової рівноваги та такі, коли на ринку є в наявності значні за обсягами запаси або їх відсутність. За умови однакових сподівань учасників ф’ючерсної торгівлі ф’ ючерсна ціна повинна бути нижчою від спотової при ситуації беквордейшн, при контанго - навпаки.
Проте, сам Н. Калдор вважав, що робити припущення про однакові сподівання учасників ф’ючерсної торгівлі не реалістично, вони можуть суттєво відрізнятися. В реальній ринковій ситуації кожного конкретного дня ці сподівання можуть призвести до того, що операції укладатимуться не лише між хеджерами та спекулянтами або хеджерами між собою, а й між самими спекулянтами, одні з яких сподіваються на підвищення цін, інші - на їх падіння.
Саме різні за напрямами сподівання лежать в основі поділу біржових спекулянтів на “биків” та “ведмедів”. На ринку, де переважають “бики”, ф’ючерсна ціна буде перевищувати сподівану спотову, на ринку “ведмедів” - навпаки, і чим більшою буде розбіжність в поглядах цих спекулянтів, тим з меншою точністю буде визначатися ф’ючерсна ціна.
Підсумовуючи погляди Н. Калдора, можна зробити такі висновки:
■ учасниками ф’ючерсних (строкових) ринків є хеджери, спекулянти та арбітражери;
■ на товарних ринках хеджери переважно виступають продавцями ф’ючерсних контрактів, на фінансовому - продавцями та покупцями;
» следующая страница »
1 ... 86 87 88 89 90 9192 93 94 95 96 ... 384