Банківські операції

Крім Німецького Імперського банку, емісію могли здійснювати ще чотири банки в окремих державах, що входили до складу Німецької імперії. Система емісійних банків Німеччини свого часу вважалася найбільш ефективною й життєздатною. У період Першої світової війни німецька банківська система виявилася однією з найстабільніших фінан­сових систем.

До банківської системи сучасної Німеччини належать система Цент­рального і мережа комерційних банків, а також правові установи, що здійснюють нагляд за кредитною діяльністю банків і виконанням Закону про кредитну систему.

Основне завдання Центрального банку — забезпечення зовнішньої конвертованості та внутрішньої стабільності національної валюти. До найважливіших його завдань також належать:

— регулювання грошового обігу;

— емісія грошей;

— регулювання обсягу кредитування в національній економіці;

— забезпечення виконання правил платіжного обороту в державі;

— забезпечення розрахунків з іноземними державами. Для реалізації фінансової політики держави Центральний банк має в своєму розпоряд­женні такі інструменти:

— ліквідно-політичні засоби регулювання грошового обігу в тому числі: політика забезпечення мінімального рівня банківського резерву, дисконтна політика, політика відкритого ринку і ломбардна політика;

— управління рівнем відсоткових ставок;

— торгівля державними цінними паперами: векселя ми, казначейсь­кими зобов’язаннями тощо.

Крім загальних норм приватного і цивільного права, діяльність окре­мих груп німецьких банків регламентована спеціальними законами, ос­новний з яких — „Закон про кредитну систему”, що є правовою базою Федерального відомства з нагляду за кредитними установами—федераль­ного органу, який діє під юрисдикцією Міністерства фінансів ФРН. Се­ред основних завдань цього відомства — профілактика порушень фінан­сового законодавства; контроль за обсягами і видами комерційної діяль­ності банків за допомогою системи звітів; нагляд за системою інформаційного забезпечення банків і фінансових установ; інформацій­не обслуговування, оповіщення й контроль.

Положення Закону про кредитну систему визначає перелік документів і нормативних актів Федерального відомства з контролю за кредитною діяльністю, що регламентує умови функціонування кредитних установ у Німеччині. Воно вправі змінювати зміст окремих нормативних актів за узгодженням із Центральним банком. Для здійснення кредитно-фінан­сової діяльності на території Німеччини комерційні банки повинні мати ліцензію від Федерального відомства з контролю за кредиткою діяльні­стю, яка може бути анульована, якщо дії кредитно-фінансової установи не відповідають нормативним актам чи законодавству про фінансову діяльність.

У Німеччині діє до 4000 комерційних банків, серед яких розрізняють універсальні й спеціалізовані. За існуючою класифікацією, з погляду пра­вового статусу, комерційні банки Німеччини розподіляють на приватні, кооперативні та цивільно-правові. Розбіжності в правовому статусі кре­дитних установ на даний час поступово нівелюються, проте приватні бан­ки, як і раніше, виділяють в окрему групу через їх специфіку—агресивну маркетингову стратегією, орієнтовану винятково на отримання прибут­ку від виробничо-господарської діяльності.

Приватні комерційні банки Німеччини представлені приблизно 350 універсальними установами з 7000 філій; їх система створює до 200 тис. робочих місць. Серед приватних банків виділяють приблизно 200 регіо­нальних, до 80 банків-банкірів, тобто банків, що діють на основі одноосо­бового приватного капіталу, і 60 філій іноземних банків. Комерційні бан­ки Німеччини існують у трьох організаційних формах:

— акціонерне товариство;

— акціонерне командитне товариство;

— товариство з обмеженою відповідальністю.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18  ... 233