Специфічними інструментами формується у Франції обмінний курс національної валюти. Так, у 1936 р. було створено Фонд обмінного регулювання, який є, по суті, спеціальним рахунком Казначейства, через котрий здійснюється облік усіх валютних операцій. Французький Банк не передав своє золото в цей фонд. У залежності від ситуації Фонд звертається до Центрального банку з проханням надати йому або золото, або валюту. В активі Французького банку відображається тільки сальдо по цих операціях( воно не публікується з метою запобігти спекуляції) під рубрикою «авансів» у Фонд обмінного регулювання.
З жовтня 1985 р. діє угода між 7 провідними промислове розвиненими країнами про недопущення вільних коливань обмінних курсів, особливо стосовно долара. Ця угода є більш-менш дієвою. Протягом кількох останніх років французька влада пропонує встановити таємні «цільові області» для різних країн, в яких допускатимуться вільні коливання обмінних курсів, причому усередині таких областей країни повинні намагатися підтримувати паритет курсів. Така позиція, у цілому, не відрізняється від позиції офіційної влади, однак зустрічає опір з боку лібералів з англосаксонських країн.
Центральний банк Франції виконує функції головного банку країни. По-перше, кожен банк другого рівня має у своєму розпорядженні рахунок у Центральному банку. По-друге, при таких взаєморозрахунках деякі банки відчувають потребу в рефінансуванні, і Центральний банк може за певних умов надати їм необхідні ресурси, тобто поповнити грошовий ринок, якщо виникає така потреба. І навпаки, Центральний банк може знизити ліквідність цього ринку, якщо коштів на ньому занадто багато. І, нарешті, по-третє, Центральний банк здійснює таку інтервенцією на ринку для контролю над грошовою масою і відсотковими ставками.
На даний момент 15 французьких банків мають у США 37 своїх відділень, їх активи зросли за 1986 — 1990 рр. з 20,2 до 33,2 млрд. дол. Іншим важливим показником активності французьких банків на світовому фінансовому ринку є обсяг міжнародних банківських вимог (наданих кредитів). У 90-ті роки для французьких банків цей показник становив 11% і за цим показником вони посідали 2-4 місце нарівні з банками Німеччини і США після японських банків (28%). Зважену політику проводять французькі банки й у сфері регіональних ризиків.
У зв’язку з цим дуже показовим є відкриття в Україні відділень провідних французьких банків зі 100%-им власним капіталом. 2 французьких банки мають в Україні свої відділення: «Креди Ліоні» і «Сосьєте Же- нераль». Важливим й те, що «Креди Ліоні» став першим іноземним банком, який відкрив у нашій країні своє відділення 19 травня 1993 р.
1.3.5. Банківська система Китаю
Крім аналізу особливостей розвитку банківських систем високороз- винених індустріальних держав, практичний інтерес становить вивчення досвіду побудови кредитно-фінансової системи в Китаї. Це зумовлено насамперед тим, що Китай—практично єдина країна, де інтенсивне економічне зростання супроводжується найсильнішим партійно-політичним впливом на економіку.
Нині в країні функціонує дворівнева банківська система (рис. 1.2), яка була створена в 1983 р. і мас вичерпне й систематичне банківське регулювання:
—позиції й цілі центрального банку, спеціалізованих банків та інших фінансових інститутів;
— управління грошовим обігом, кредитами, заощадженнями, відсотковими ставками.
Першим рівнем банківської системи є Народний банк Китаю (НБК), заснований 1 грудня 1948 р. як головний інститут, відповідальний за здійснення грошово-кредитної політики.
Після 1949 р. було засновано численні спеціальні банки, що стали згодом банками другого рівня і сприяли соціалізації економіки, її відновленню й розвитку, у тому числі через націоналізацію приватних банків і створення окремої частки державно-приватної власності. Ці банки згодом то ставали частиною Народного банку Китаю, то відновлювалися як незалежні кредитні інститути. Сам же Народний банк Китаю за період свого існування неодноразово входив до складу Міністерства фінансів, втрачаючи свою незалежність. У 1983 р, після прийняття Закону про НБК він остаточно перетворився на єдиний центральний банк із доданням регулюючих функцій, притаманних центральним банкам розвинутих країн. Зі структури НБК було виведено спеціалізовані банки, що ознаменувало собою повне формування дворівневої банківської системи.
» следующая страница »
1 ... 12 13 14 15 16 1718 19 20 21 22 ... 233