Функціонували також відділення державних ощадних кас. Але непевна політична ситуація та воєнні дії не сприяли активній діяльності фінансових інститутів.
За часів перебування України у складі Радянського Союзу банківська система складалася із Державного банку СРСР і галузевих банків, які повністю належали державі. У 30-х роках XX століття довгостроковим кредитуванням займалися спеціалізовані банки: Банк довгострокового кредитування промисловості й електрогосподарства. Центральний банк комунального господарства і житлового будівництва. Центральний сільськогосподарський банк та інші. Державний банк здійснював короткострокове кредитування й міжнародні розрахунки, обслуговував державний бюджет, складав план кредитування господарства, організовував грошовий обіг і розрахунки.
Під час Другої світової війни українські землі знову були розділені, Випуск грошей для Галичини, яка належала до Польського генерал-губернаторства, здійснювався створеним німецьким урядом Емісійним банком у Кракові. На території Рейхскомісаріату України, тобто на радянських землях, для емісійної діяльності у1942 році в Рівному був створений Центральний емісійний банк.
Отже, аналіз еволюції окремих банківських операцій і банківської справи загалом в українських землях дає змогу зробити висновок, що вони розвивалися під впливом права та звичаїв інших країн. Така залежність не завжди сприяла вітчизняному банківництву, але здобутий досвід і ділові якості українського народу стали основою формування сучасної банківської системи ринкового типу.
1.3. Особливості банківської діяльності у розвинутих країнах
1.3.1. Досвід банківської системи Сполучених Штатів Америки
Становлення банківської системи США в сучасному вигляді пов’язане з проведенням реформи 1913 р., у результаті якої було створено урядову систему управління монетарною й банківською діяльністю — Федеральний резерв, або Федеральна резервна система США (ФРС).
Основними завданнями цієї системи на початковому етапі її існування були: виконання функцій центрального банку країни; емісія грошей; нагляд за випуском банкнот і монет та деякі інші функції контролю над банківською системою й Казначейством. Одна з головних функцій ФРС
— «кредитора на чорний день» — не втратила свого значення і в наш час. З розвитком економіки США і змінами в умовах діяльності банків та інших суб’єктів фінансового ринку повноваження ФРС поступово розширювалися. Але навіть наявність дуже широких повноважень не завжди давала змогу запобігти й компенсувати втрати від криз у національній фінансовій системі. Однією з таких була велика біржова й банківська паніка 1933 р. у період Великої депресії. Причиною паніки стало масове непога- шення кредитів і позичок, що вважалися цілком надійними за нормативами ФРС у 20-х роках. Ресурсів ФРС виявилося недостатньо для підтримки довіри до стійкості банківської системи США, а масове вилучення вкладів стало причиною неплатоспроможності банків і призвело до їх масового банкрутства.
З урахуванням досвіду, отриманого в період Великої депресії, у банківській системі США було створено згадувану вище Федеральну корпорацію страхування депозитів (ФКСД), а згодом — Федеральну корпорацію позичково-ощадного страхування (ФКПОС).
ФКСД було започатковано відповідно до закону Гласса-Стагалла (закону 1933 р. про банківську діяльність) як один із засобів упорядкування банківської системи. Основна мета її створення — відновлення й зміцнення довіри вкладників до банків, втраченої в роки Великої депресії. Спочатку ФКСД гарантувала повернення внесків, які не перевищували 100 тис. дол., у разі банкрутства застрахованого банку. Це дало змогу запобігти втратам американської банківської системи від сплесків недовіри вкладників банків і відповідно масового вилучення вкладів за перших ознак кризових явищ.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 233