В авалі повинно бути зазначено за кого він виданий. Аваліст може бути як третьою особою, яка не має відношення до векселя, так і одним із над- писантів векселя.
Аваліст відповідає так само, як і особа, за яку видана гарантія, однак аваліст є боржником «другої черги», і аваль набуває чинності лише після невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий. Зобов’язання аваліста є дійсними навіть у тому разі, якщо навіть те зобов’язання, яке він гарантував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, крім дефекту форми.
За умови невиконання клієнтом банку своїх зобов’язань банк-аваліст має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя як проти тієї особи, за яку був виданий аваль, так і проти тих осіб, які зобов’язані перед цією особою.
При настанні строку платежу векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково. Крім того, векселедержатель може звернутися до аваліста і до настання строку платежу у випадках:
• якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;
• у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;
• у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом;
• у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;
• у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.
4. Комісійні операції з векселями
При проведенні комісійних операцій банк може запропонувати клієнту-позичальнику передати банку право інкасувати вексель. Відмінність цієї операції від кредитних операцій полягає в тому, що при інкасації векселя його пред’явник не отримує в банку грошові кошти в кредит до настання терміну платежу, як при обліку векселів або позики під їх заставу. При інкасації векселів роль банку полягає в точному виконанні доручення пред’явника векселя — отримати по ньому у встановлений термін платіж і передати власнику векселя. За здійснення цієї операції банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається сторонами. Вона, безумовно, нижча, ніж при дисконті і позиці під заставу векселів, але безпечніша для банку, так як він не несе відповідальності за фальшивими векселями. Його завдання — організувати своєчасне надходження коштів, виставити на наступну добу після закінчення терміну платежу протест, а також виконати інші доручення клієнта. Він може нести відповідальність за наслідки неплатежу тільки у випадку неналежного виконання ним доручень клієнта, скажімо, несвоєчасного опротестування векселя.
Всі операції з інкасування векселів проводяться банком на підставі укладених договорів з клієнтами, в яких обумовлюються умови здійснення банком даної послуги (див. дод. 11).
Векселедержатель-пред’явник надає в банк:
• заяви;
• оригінали векселів, які виставляють для інкасування;
• дві ксерокопії кожного векселя;
• реєстр векселів (див. дод. 9, за виключенням колонки 12);
• документ, що затверджує товарний характер векселів.
Документи залишаються в розпорядженні співробітника цінних паперів банку для кінцевого рішення. При цьому пред’явнику надається розписка в отриманні векселів.
Банком на інкасо приймаються векселі тільки від юридичних осіб, що обслуговуються в даній установі банку. На інкасування не рекомендується приймати векселі:
• неакцептовані переказні;
• недоміцільовані;
• терміном платежу менше, ніж десять днів від моменту прийняття на інкасо.
Доміціляція векселя. Це інший вид комісійної операції. Полягає вона в тому, що банки можуть за дорученням векселедавця здійснити кредиторам платежі за векселем. У цьому випадку, на відміну від інкасації векселів, банк стає не одержувачем, а платником. Виступаючи доміциліатом банк не ризикує, тому що він перераховує кошти з рахунка векселедавця. Якщо в останнього немає рахунка в цьому банку, він зобов’язаний внести вексельну суму раніше. Інакше банк відмовиться здійснити платіж за векселем і поверне вексель власнику.
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 278