величина повернених коштів частіше вище, ніж при використанні традиційного депозитного рахунку.
Ще однією причиною, яка підштовхує банкірів і страховиків до диверсифікації пропонованих продуктів, є сприятлива податкова політика відносно страхування життя, оскільки держава стимулює бажання населення робити заощадження упродовж життя, чим можна частково зняти вантаж соціальних виплат з державного бюджету.
Завдяки наявним фінансовим перевагам банки можуть запропонувати своїм клієнтам вигідніші страхові тарифи. Також клієнти банків, виступаючи в ролі страхувальника, отримають переваги при відкритті ним банками кредитних ліній, наданні позик. Таким чином, входження банків в страховий бізнес приведе до ряду нових явищ: загострення суперництва, пов'язане з цим, піде на користь клієнтам (цінова політика, підвищення сервісу); банки можуть тісніше прив'язати до себе клієнтуру з точки зору того, що страхові продукти ощадного плану, як правило, довгострокові; ця ситуація вимагає розвинутого рівня партнерства.
Однак позитивне трактування розвитку співпраці між банками та страховими компаніями не є загальновизнаним. Так, відомий радянський економіст Є.С. Хесин, що аналізував динамічний розвиток страхових компаній, заперечував твердження зарубіжних економістів, які бачили велику зацікавленість західних банків в консолідації із страховиками, ніж страховиків. [2, с.18]. Доказом цього є динаміка розподілу клієнтських секторів між банками і страховиками, які упродовж 19601987 рр. змінилися на користь останніх (з 37% до 58%). Банки поступилися домінуючим положенням на фінансовому ринку страховим компаніям.
Фахівці висувають перелік контраргументів консолідації, у тому числі: обслуговування під девізом "з одних рук" іноді не виконується із-за безлічі законодавчих обмежень; збільшення кількості веде до погіршення якості; банки і страхові компанії не можуть бути між собою тісно пов'язані, оскільки спільний грошовий обіг буде поганою сполучною ланкою; успішна орієнтація на потреби споживача може бути досягнута тільки за умови швидкого реагування на його потребі, що складно при широкому спектрі послуг і т.д. [3,с.26].
Як невдалий приклад конвергенції фінансових послуг в Росії можна навести наступний. За повідомленням газети "Відомості" група МДМ продала свій 40%-й пакет акцій страхової компанії "РЕСО-гарантія", пояснюючи це розчаруванням в ідеї об'єднання банківського і страхового бізнесу. Проте ідея об'єднання з точки зору страхової компанії мала повне право на існування, і, незабаром, страхове суспільство "РЕСО-гарантія" оголосила про намір вступити в активну взаємодію з іншою найбільшою кредитною установою - Російським сільгоспбанком, який має 54 регіональних філії і майже 100 офісів в Росії. У свою чергу "РЕСО-гарантія" володіє більше 100 філіями [4].
У такій ситуації з одного боку можна довантажити свою власну мережу послугами партнера і, відповідно, понизити питомі витрати за рахунок додаткового прибутку. З іншого боку, різко збільшується територія продажів власних продуктів без значних початкових витрат. По-третє, помітно знижуються риски, які супроводжують розширення бізнесу, що добре проілюстрував приклад "РЕСО-гарантія" і МДМ - банку в Росії. Якщо результат негативний, завжди можна пошукати іншого партнера. Врешті-решт, при такій співпраці отримується колосальний маркетинговий досвід, а власна мережа перетворюється на універсальний інструмент продажів фінансових послуг.
Тільки той, хто пропонує комплексне рішення проблем, а не окремий продукт, зможе сьогодні успішно протистояти на ринку фінансових послуг. В основі такої конкуренції лежить принцип орієнтації продавців фінансових послуг на базові потреби споживачів.
Систематизуючи усе вищевикладене, проведемо SWOT-аналіз процесів консолідації банківського і страхового бізнесу (S (Strong) - сильні сторони, W (Weak) - слабкі сторони, O (Opportunities) - можливості, T (Threats) - погрози).
» следующая страница »
1 2 34 5 6