Взаємодія комерційних банків зі страховими компаніями на ринку фінансових послуг
Землячова О.А., асистент кафедри банківської справи
Процеси інтеграції, що відбуваються нині у фінансовій та економічній сферах, зачіпають усіх суб'єктів ринку, у тому числі банки і страхові компанії. Фінансовий ринок стає усе більш конкурентним, що вимагає від його учасників пошуку нових форм і методів роботи, сприяючих отриманню конкурентних переваг. Так, для країн Західної Європи найбільш характерним прикладом об'єднання фінансових установ стала спільна діяльність банків і страхових компаній. Ці процеси починають активізуватися й в Україні, що обумовлює актуальність теми дослідження.
Вивченням інтеграційних процесів банківського та страхового бізнесу займалися і займаються багато вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема Я.Родякин [1], Є.С. Хесин [2], Кюнрейтер Говард [3] та інші. Але ці дослідження потребують подальшого поглиблення, оскільки невирішеним залишається питання обгрунтованості інтеграції банків та страхових компаній, її сильних та слабких сторін.
Метою статті є здійснення аналізу взаємодії комерційних банків із страховими компаніями на ринку фінансових послуг.
Страховий ринок України розвивається досить швидкими темпами, хоча невирішеною залишається проблема капіталізації страховиків. Основним наслідком відкриття кордонів фінансового ринку для України є поява на страховому ринку великого числа іноземних конкурентів, які перевищують національних як за фінансовою потужністю, так і за спектром послуг, що надаються, якістю сервісу, а також зростанням фінансової культури і підвищенням вимог до фінансового сектора з боку фізичних і юридичних осіб. Страховий сектор дуже чутливо відноситься до конкуренції, оскільки поліпшений сервіс, фірмовий образ, маркетингові заходи - усе це легко повторюється конкурентами і, з часом, призводить до ще гострішої конкуренції і зниження маржі.
Стратегічним виходом є охоплення традиційними послугами нових клієнтів з неохоплених раніше секторів, регіонів, ніш. Це диктує необхідність нарощування кількості філій в регіонах, ускладнення мережевої структури, що вимагає значних капітальних витрат.
Логічним рішенням цих проблем є концентрація капіталу шляхом утворення нових об'єднань. Консолідація страхових компаній розв'яже проблему капіталізації, але при цьому можлива відсутність диверсифікації ризику, додаткові витрати на перереєстрацію і ліцензування. Для досягнення конкурентних переваг страховим компаніям необхідно не лише підвищувати фінансову стійкість, але й розширювати спектр пропонованих послуг, оскільки чим більше послуг клієнт споживає в одній фінансовій установі, чим менше вірогідність того, що клієнт змінить інститут. Наприклад, вірогідність відмови споживача від послуг банку, якщо він отримує повний спектр фінансових послуг (поточний, депозитний рахунок та ін.), складає 1% [1, с. 15].
Тому найбільш часті приклади концентрації фінансових потоків спостерігаються серед банків і страховиків, оскільки тільки страховий капітал може конкурувати з банківським.
Окрім названих причин стимуляторами наближення страхової сфери до банківської є: розгалужена мережа банківських установ; довіра до банків, яка традиційно підтримується в суспільстві; знання майнової і фінансової ситуації клієнта; досвід банків у сфері інвестування; зростання ролі товариств взаємного страхування, і втрата позицій на ринку акціонерними страховими установами; висока інформованість банку у фінансових справах своїх клієнтів дає можливість змінити епізодичний продаж страхових послуг більш досконалими методами їх просування.
Істотним стимулом для банків в цій діяльності є зміна інвестиційних переваг сучасного споживача фінансових послуг. Для середньострокових і довгострокових інвестицій характерна тенденція відмови від депонування коштів і переходу до страхових продуктів і взаємних фондів, де
» следующая страница »
1 23 4 5 6