І насамкінець, слід зазначити, що соціально-економічні чинники є чи не найважливішими для фіскальної децентралізації, оскільки передбачають наявність належних фінансових та інших ресурсів, зацікавленість у даному процесі й мотивацію громадян і суб' єктів господарювання, рівень урбанізації в державі, належний стан економічного розвитку, розвиненість транспортної, інформаційної, інституційної інфраструктури.
Слід звернути особливу увагу на той факт, що децентралізація не працює, якщо вона не зумовлена конкретними потребами і можливостями як держави у цілому, так і окремих територій, їх мешканців і юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність у межах кордонів даних територій.
Найважливіші тривалі тенденції фіскальної децентралізації переростають у закономірності фіскальної децентралізації, які є суттєвими, постійно повторюваними взаємозв'язками явищ, що визначають етапи і форми процесу становлення й розвитку децентралізації фіскальних функцій держави. Зокрема основними з них є закономірності компетенції чиновників, виключення паралелізму, роз' єднання політичних і адміністративних відносин, зростання доходних повноважень, зближення фіскальних можливостей, рівнів соціально-економічного розвитку і екологічної безпеки регіонів, фіскальної цілісності сталих регіонів, територіальної концентрації фіскальних можливостей. Загальні закономірності трансформаційних перетворень (накопичення елементів хаосу, що сприяють асиміляції нових елементів системи, існування й одночасне руйнування старого і заміна його новим, тривалість, поступальність і поетапність трансформаційних перетворень) є також справедливими і для фіскальної децентралізації.
Ключовими принципами ефективної децентралізації фіскальних функцій держави є антропологізм, поступальність, партнерство, транспарентність, автономність, відповідальність, виключність, справедливість, відповідність повноважень ресурсам, фінансова солідарність. Разом з тим, сучасний розвиток фіскальної децентралізації державного управління перебуває під впливом зовнішніх («ефект демонстрації», вплив міжнародних організацій та іноземних урядів, «навчання дією») і внутрішніх чинників. Внутрішні чинники діляться на історичні (історія державотворення країни, наявність історичних передумов децентралізації державного управління), політичні (форма державного устрою, ступінь демократизації суспільства, наявність політичної волі), законодавчо-інституційні (особливості національної нормативно-законодавчої бази з цих питань, стан реформування інституційних змін), соціально-економічні (наявність належних ресурсів, зацікавленість і мотивація громадян і суб' єктів господарювання, рівень урбанізації, рівень
економічного розвитку, розвинена інфраструктура засобів зв'язку) та мають вирішальний вплив на розвиток даного процесу. Проте, децентралізація державного управління матиме очікуваний позитивний ефект тільки тоді, коли вона зумовлена політичною волею і мотивацією правлячої еліти з чіткою детермінацією конкретних потреб і можливостей держави.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67