говельними операціями, пов'язаний з переробкою значних обсягів інформації, яка повинна бути достовірною та оперативною. Останнє можливе лише за умови застосування комп'ютерних інформаційних систем, в базах даних яких зберігаються відомості, що необхідні для прийняття персонало відповідних ад іністративно-управлінських рішень. Ця інформація, яка є продуктом інтелектуальної праці, включає дані про ринкову кон'юнктуру (маркетингові дослідження), характер виробничих процесів, фінансовий стан, організаційно-адміністративні особливості компанії і є комерційною таємницею. Якщо врахувати, що локальні та корпоративні ережі практично всіх іжнародних ко паній інтегровані в Інтернет, то створюються реальні умови для неправомірного використання конкурента и відо остей, що є ко ерційною тає ницею.
Так, в останні десятиліття значного поширення набули явища нелегальної передачі технологічно чи організаційно важливої інфор ації, здебільшого у фор і про исло-вого шпигунства і піратства. Відомо, що до 1/3 зарубіжних служб маркетингу та великих дослідно-конструкторських підприє ств і корпорацій так чи інакше зай ають-ся промисловим шпигунством [8, с.16].
Інформація, розміщена в базах даних, є об'єктом інтелектуальної власності, на яку, як і на програмні продукти, відповідно до Бернської конвенції розповсюджуються лише норми авторського права. Проте, в розвинених країнах практикується системний підхід щодо охорони ко п'ютерних програ і баз даних, який включає ожливість їх захисту патентним законодавством. Слід також додати, що охорону інтелектуальної власності в інфор аційно у середовищі тільки правови и етода и на сьогодні не ожливо вважати достатньою. Це пояснюється ожливістю порушувати конфіденційність та навіть цілісність бази даних без відо а її власника. В результаті притягнути до відповідальності правопорушника, навіть якщо його буде встановлено, практично не ожливо, наслідко чого є порушення права на комерційну таємницю. Можна зробити висновок, що захист інфор ації повинен реалізовуватись ко бінацією правових та криптографічних етодів.
Таки чино , проведений аналіз дозволяє виділити наступні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності: підвищення темпів розвитку інноваційної діяльності; загострення міжнародної конкуренції; інтенсифікацію інноваційної діяльності та підвищення ролі нематеріальних активів компаній; інформатизацію суспільства; поглиблення іжнародного поділу праці та збільшення кількості бізнес-структур, що розташовані на територіях декількох країн; з іни в характері процесу створення об'єктів інтелектуальної власності, а са е використання колективної творчої праці, профінансованої ТНК або державою.
Зазначені чинники мають конкретні характерні прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності. Аналіз дозволяє поділити їх на дві групи: макрорівневі, тобто прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності, які ають бути враховані під час фор-ування національної торгової політики та реалізації стратегії взає овідносин країни з відповідни и іжнародни и організація и, в першу чергу з СОТ; ікрорівневі, які ають бути враховані під час розробки стратегій виходу національних фір на зарубіжні ринки та розвитку іжнародної діяльності.
Інтернаціоналізація інтелектуальної власності відбувається на акро- та ікрорівнях. Макрорівневі прояви визначають торговельну політику країн світу, а мікрорівневі — відно
сини між суб'єктами господарської діяльності, що відбуваються як в межах країни, так і на її зовнішніх ринках.
До характерних проявів інтернаціоналізації інтелектуальної власності на макрорівні слід віднести: наявність об'єктів інтелектуальної власності, що одночасно підпадають під юрисдикцію країн з різними нормативно-правовими системами; збільшення обсягів трансферу прав інтелектуальної власності; розвиток міжнародного ринку ліцензій; виникнення нових об'єктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних, доменні імена), правовий статус яких не визначений однозначно на рівні іжнародних угод в галузі охорони інтелектуальної власності; зростання кількості іжнародних договорів та угод з охорони інтелектуальної власності; гар онізація національних законодавств з нор а и і положення и іжнародних угод та конвенцій в сфері інтелектуальної власності; формування пріоритетності СОТ у регулюванні торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67