Чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності
C. Невінчаний
У статті розглянуто глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності та проаналізовано прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності на макро- та мікрорівнях.
The global factors of internationalization of intellectual property are considered in the article, and the displays of internationalization of intellectual property are analysed on makro- and microlevels.
Ключові слова: інтелектуальний продукт, право власності, інтелектуальна власність, інтернаціоналізація власності.
Головною тенденцією економічного розвитку сьогодні є поглиблення міжнародного поділу праці і супроводжуючі його процеси інтернаціоналізації бізнесу. При цьому головним джерелом зростання економічного потенціалу стають не матеріальні і природні ресурси, а інноваційні та інтелектуальні засоби розвитку, засновані на використанні нових ідей та інтелектуальних ресурсів суспільства. Такі країни, як Норвегія, Канада, Німеччина, Ірландія та Австрія переорієнтували власну економіку на виробництво і використання сучасних знань, які на 50% і більше забезпечують зростання національного багатства. Фактично, це — виробництво інтелектуального продукту за рахунок реалізації наукового потенціалу. Наприклад, у США частка працівників, які безпосередньо виконують виробничі операції, становить менше 10%, в аграрному секторі працює 2,7% сукупної робочої сили, а у видобувній промисловості — 1,4%. Аналогічні пропорції характерні і для інших розвинених країн [1, c.44].
Метою статті є проаналізувати глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності.
Зміст поняття «інтелектуальна власність», його структура постійно розширюються та якісно оновлюються. Відносини, що виникають у зв'язку з цим, тісно пов'язані з процесом інтернаціоналізації бізнесу. При чому, не лише в сенсі об'єкту цих відносин, але й їх регулювання, застосування нетрадиційних підходів до забезпечення прав власності. За цих умов особливого значення набуває наявність достатньо розвиненої системи регулювання прав інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Останнє особливо актуальне, якщо взяти до уваги, що інтенсифікація міжнародних торговельно-економічних відносин тісно пов'язана з використанням глобальних інформаційних структур, в яких поняття національних кордонів досить умовне. Дійсно, інформація, що розміщена в глобальних мережах, і особливо в Інтернет, стає доступною одночасно користувачам всіх країн світу, в яких регулювання прав інтелектуальної власності виконується згідно з національним і не завжди адекватним законодавством. Розходження електронних і фізичних кордонів окремих країн створює негативні юридичні проблеми для існуючої системи регулювання прав інтелектуальної власності.
Відсутня також єдина точка зору стосовно регулювання прав нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності. Так, на сьогодні розвинені країни суттєво розширили перелік
об'єктів патентування. Ще 20 років тому неможливо було уявити собі патенти на об'єкти біотехнології, 10 років тому не патентувалися комп'ютерні програми, 5 років тому — методи підприємництва. Тепер це стає можливим у дедалі більшій кількості країн. Такі тенденції викликають суперечки, оскільки не вирішено принципове питання про прийнятність патентування нематеріальних об'єктів (програмне забезпечення, методи ведення бізнесу). Існують побоювання, що це спричинить монополізацію життєво важливих знань та ідей крупними компаніями і транснаціональними корпораціями, що завдасть шкоди найменш розвиненим країнам. Але досвід не підтверджує цих пересторог. Регулювання прав нових розробок відкриває доступ науково-технічній спільноті до найсучасніших знань. Своєю чергою, заборона користуватися запатентованими технологіями змушує конкурентів розробляти нові рішення, які вдосконалюють або обходять існуючі.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7