Чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності

Чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності

C. Невінчаний

У статті розглянуто глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуальної власності та про­аналізовано прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності на макро- та мікрорівнях.

The global factors of internationalization of intellectual property are considered in the article, and the displays of internationalization of intellectual property are analysed on makro- and microlevels.

Ключові слова: інтелектуальний продукт, право власності, інтелектуальна власність, інтернаціоналізація власності.

Головною тенденцією економічного розвитку сьогодні є поглиблення міжнародно­го поділу праці і супроводжуючі його процеси інтернаціоналізації бізнесу. При цьому головним джерелом зростання економічного потенціалу стають не матеріальні і при­родні ресурси, а інноваційні та інтелектуальні засоби розвитку, засновані на викори­станні нових ідей та інтелектуальних ресурсів суспільства. Такі країни, як Норвегія, Ка­нада, Німеччина, Ірландія та Австрія переорієнтували власну економіку на виробництво і використання сучасних знань, які на 50% і більше забезпечують зростання національ­ного багатства. Фактично, це — виробництво інтелектуального продукту за рахунок ре­алізації наукового потенціалу. Наприклад, у США частка працівників, які безпосеред­ньо виконують виробничі операції, становить менше 10%, в аграрному секторі працює 2,7% сукупної робочої сили, а у видобувній промисловості — 1,4%. Аналогічні про­порції характерні і для інших розвинених країн [1, c.44].

Метою статті є проаналізувати глобальні чинники інтернаціоналізації інтелектуаль­ної власності.

Зміст поняття «інтелектуальна власність», його структура постійно розширюються та якісно оновлюються. Відносини, що виникають у зв'язку з цим, тісно пов'язані з про­цесом інтернаціоналізації бізнесу. При чому, не лише в сенсі об'єкту цих відносин, але й їх регулювання, застосування нетрадиційних підходів до забезпечення прав власності. За цих умов особливого значення набуває наявність достатньо розвиненої системи ре­гулювання прав інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Останнє особливо актуальне, якщо взяти до уваги, що інтенсифікація міжнародних торговельно-еко­номічних відносин тісно пов'язана з використанням глобальних інформаційних струк­тур, в яких поняття національних кордонів досить умовне. Дійсно, інформація, що розміщена в глобальних мережах, і особливо в Інтернет, стає доступною одночасно користувачам всіх країн світу, в яких регулювання прав інтелектуальної власності ви­конується згідно з національним і не завжди адекватним законодавством. Розходжен­ня електронних і фізичних кордонів окремих країн створює негативні юридичні про­блеми для існуючої системи регулювання прав інтелектуальної власності.

Відсутня також єдина точка зору стосовно регулювання прав нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності. Так, на сьогодні розвинені країни суттєво розширили перелік

об'єктів патентування. Ще 20 років тому неможливо було уявити собі патенти на об'єкти біотехнології, 10 років тому не патентувалися комп'ютерні програми, 5 років тому — ме­тоди підприємництва. Тепер це стає можливим у дедалі більшій кількості країн. Такі тен­денції викликають суперечки, оскільки не вирішено принципове питання про прийнятність патентування нематеріальних об'єктів (програмне забезпечення, методи ведення бізне­су). Існують побоювання, що це спричинить монополізацію життєво важливих знань та ідей крупними компаніями і транснаціональними корпораціями, що завдасть шкоди най­менш розвиненим країнам. Але досвід не підтверджує цих пересторог. Регулювання прав нових розробок відкриває доступ науково-технічній спільноті до найсучасніших знань. Своєю чергою, заборона користуватися запатентованими технологіями змушує конкурентів розробляти нові рішення, які вдосконалюють або обходять існуючі.

 

« Содержание


2


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я