- Будинки. Це житлові багатоквартирні будинки, будинки виробничих цехів, будинки торговельних комплексів і т. П. Визначальною ознакою будинку є його низька, у порівнянні зі спорудженнями, схильність руйнуванням, монументальність об'єкта.
- Житлові й нежитлові приміщення. Житлові приміщення охоплюють окремі й комунальні квартири. Не житлові приміщення - це горища, підвали, підсобні кімнати, сходові прольоти, не призначені для проживання, але, що перебувають у будинках житлового фонду, а також приміщення, що займають певну площу в будинках нежилого фонду [2, с.179].
Дуже важливим є встановлення закритого переліку об' єктів податку на нерухомість, завдяки чому буде виконуватися вимога до конкретності об' єкта податку й створюються умови для скорочення числа спірних питань між платниками податків і податковими органами.
З огляду на зазначені особливості, необхідно дати визначення нерухомості, що буде застосовуватися при її оподаткуванні й використовуватися в законодавстві, пов'язаному з податком на нерухомість.
Нерухомість з метою оподатковування - складний по складу земельно-майновий комплекс, що складається і чітко позначеного переліку об' єктів, сформованих на основі правових й економічних норм, а також на основі фундаментальних критеріїв самого поняття нерухомість (нерозривний, фундаментальний зв'язок об'єкта із землею) [3, с.12].
Податок на нерухоме майно ґрунтується на статиці об'єкта податку. Статика об'єкта податку на нерухомість забезпечується речовим правом, на підставі якого об'єкт податку належить платникові податків. Тому з метою оподатковування нерухомості першорядного значення набуває вид майнового (речового) права, поява якого в організації або фізичної особи надає їм статус платника податків.
Якщо говорити про підставу стягнення податку на нерухоме майно, то такою підставою є наявність майна в платника податків (тому що повинен виконуватися принцип загальності оподатковування).
У світовій практиці існує два способи визначення бази оподатковування. Перший ґрунтується на розрахунку вартості одиниці майна. Коефіцієнти, що коректують якісні й функціональні особливості нерухомості, виводяться за допомогою середнього значення для кожної групи майна в межах заздалегідь виділених зон. Другий спосіб побудований на основі оцінки ринкової вартості (вартості відтворення) нерухомості або величини потенційного рентного доходу.
Для країн з перехідним типом економіки міжнародний банк радить використати перший спосіб, оскільки відсутність розвинених ринкових операцій з нерухомістю (особливо в сільській місцевості) ускладнює методи ринкової оцінки, стимулює розвиток тіньових послуг. Систему оцінки вартості одиниці майна можна впроваджувати досить швидко, використовуючи інформацію технічної інвентаризації, зональні коефіцієнти, інші нормативні інструменти. Податкові ставки можуть визначатися в грошовому вираженні. Але більшість країн використають процентні ставки, помножені на муніципальні коефіцієнти. Розмір податкових ставок залежить від бази оподатковування й коливається в значних розмірах [2, с.243].
З огляду на відсутність всіх необхідних умов в україні для встановлення та функціонування цього податку, на наш погляд, необхідно приймати механізми, які використовуються в країнах з розвитою економікою, не треба. Це обумовлено тим, що в розвинених країнах, як правило, існує сформована за десятки років кадастрова система нерухомості й землі, в якій чітко вказуються: фізичний опис об'єкта нерухомості, юридична адреса, права власності, функціональне використання, дані про оціночну вартість. Для практичного використання податку на нерухомість в україні потрібно розробити свою систему кадастру нерухомості, що враховує закордонний досвід і наші традиції. Також необхідно розробити систему поетапного впровадження цього податку в україні. Це необхідні умови для нормального впровадження й функціонування податку на
» следующая страница »
1 ... 221 222 223 224 225 226227 228 229 230 231 ... 293