На сьогодні одною із суттєвих характеристик менеджменту є «неозначеність» як постійна мінливість умов поведінки, швидка і гнучка переорієнтація виробництва і збуту. За цих обставин потрібно експериментувати, шукати, творити в умовах підвищеного господарського ризику, тобто вимагається нове, більш гнучке управління. Тому сучасний менеджмент дедалі більше стає практичною діяльністю, яка пов'язана з: аналізом, діагностикою ситуації, визначенням головних задач, протиріч та тенденцій; постановкою управлінських цілей та засобів їх вирішення; розробкою альтернативних варіантів дій; розробкою конкретної програми дій, яка буде ефективною для конкретної управлінської ситуації. А першочергове завдання менеджменту полягає в тому, щоб зробити людей здатними до спільної діяльності, надати їх зусиллям ефективність і результативність. У зв'язку з цим сучасний менеджмент надає перевагу соціально-економічним, соціально-психологічним методам управління на відміну від традиційних адміністративних методів. Від керівників організацій, які діють в умовах ринку, вимагається більш високий, ніж раніше, рівень професійного вміння.
Останнім часом за умов сильної конкуренції між підприємствами в стилі керівництва підприємством відбулися істотні зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше за усіх реагував на зміни ситуації на ринку, то сьогодні вдалий менеджер - фахівець, який для свого підприємства створює нові ринки. Завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім і реальним. Принциповою відмінністю менеджерів від керівників підприємств старого стилю є спроможність створювати рентабельне підприємство на основі наявних людських та матеріальних ресурсів.
Менеджмент на мікрорівні господарювання передбачає керівництво спільною діяльністю в таких соціально-економічних системах, як підприємства та їх підрозділи. Поняття «організація» - центральне в теорії менеджменту, це особливий тип соціальної системи чи групи людей, об'єднаних загальною метою [3, с.315]. Люди є найважливішим елементом виробничого процесу, тому роботу на підприємстві слід організовувати з таким розрахунком, щоб вона максимально відповідала потребам співробітників і дозволяла активізувати їх діяльність та підвищити її ефективність.
. У зв'язку з цим, погоджуємося з й. Хентце, що специфіка функціонування і розвитку кадрового господарства на підприємстві на сьогодні пов' язана перш за все з висуванням нових вимог до кваліфікації та психофізичних якостей працівників, обумовлених економічними, організаційними та технологічними нововведеннями у виробничому процесі [7]. Отже, актуальними на сьогодні є соціальні аспекти менеджменту.
Формується так званий «соціальний інститут» керуючих. Ідея представити керівництво економічною діяльністю у вигляді соціального інституту належить американському соціологу т. Парсонсу. У сучасній соціологічній теорії під соціальним інститутом розуміють самостійний елемент суспільної культури, що розглядається як історична форма організації [4]. Ця ідея розвинута американськими спеціалістами з менеджменту п. Друкером та французькими прогнозистами р. Ароном та ж. Фурастьє, що передбачили розповсюдження влади технократії в майбутній «технократичній цивілізації». Менеджери розглядаються як особливий клас суспільства, що забезпечує максимальну продуктивність ресурсів та несе відповідальність за організацію науково-технічного процесу та ефективність усього економічного життя.
В сучасному світі найбільшого значення набуває управління відносинами, тому менеджерів потрібно відбирати за наявністю у них відповідних управлінських здібностей. У зв'язку з цим п. Друкер відмічає: «і на
Заході, і на сході знання завжди співвідносились зі сферою буття, існування. І раптово майже миттєво знання почали розглядати як сферу дії. Воно стало одним з видів ресурсів, однією з споживацьких послуг. В усі часи знання були приватним товаром. Тепер практично водночас вони перетворилися в товар суспільний» [6, с.27].
» следующая страница »
1 ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124 ... 293