Інноваційні трансформації агропродовольчого сектора економіки: світові тенденції та вітчизняні реалії

цепція цільової державної програми з використання біогазу і схвалений Закон України від 21.05.2009 р. № 1391-17 "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива", яким зокрема передбачається надання низки пільг виробникам біопалива і техніки для його виробництва. Недоліком даного закону є його спрямованість на стимулювання виробництва біопалива без прив'язки до виробника відповідної сировини. Одночасно для аграрного сектора важливо було б забезпечити стимулювання виробництва біопалива з сировини, виробленої власними силами, в іншому разі найбільші переваги від дії зазначеного Закону зможуть отримувати нафтопереробні компанії.

Сучасний розвиток світового біопаливного ринку свідчить про поступовий перегляд позицій стосовно стимулювання подальшого виробництва біопалива взагалі і особливо - його першого покоління. Так, Директивою ЄС 2009/28/ЄС "Про стимулювання використання відновлювальних видів енергії" від 23.04.2009 р. передбачається встановлення додаткових вимог до сільськогосподарської сировини для біопаливного виробництва, згідно з якими з 1 липня 2010 р. усі європейські виробники й експортери до ЄС такої сировини повинні надавати докази і документи для його сертифікації. Зокрема, необхідно висвітлювати питання скорочення викидів парникових газів від використання біопалива, захисту земель із високою природоохоронною цінністю і високим рівнем накопичення вуглецю тощо, що може створити значні труднощі для низки вітчизняних експортерів ріпаку. Передбачається, що наслідками прийняття такого рішення ЄС для України може стати як подорожчання даного виду продукції, так і втрата європейського ринку ріпаку з наступним скороченням (аж до зникнення) його посівів усередині країни. Разом із тим, на наш погляд, не виключено, що інтереси європейських виробників біодизеля, які відчуватимуть нестачу сировини, можуть переважити пріоритети сталого розвитку, тим більше у третій країні (якою для ЄС є Україна). Це дозволить вітчизняним експортерам ріпаку з легкістю перенести подібну ситуацію.

На розвитку агробіотехнологій ґрунтується і впровадження альтернативних систем господарювання в агросфері, орієнтованих на вибір оптимальних сівозмін, збереження родючості ґрунтів і різноманіття культур і тварин, боротьбу зі шкідниками природними способами на основі використання біопестици-дів, біофунгіцидів, біодобрив, захисних технологій обробітку ґрунтів. Основними відмінностями біологічної (сталої) моделі здійснення сільського господарювання від індустріально орієнтованої моделі, насамперед, є формування господарства як екосистеми (а не виробничого підприємства), посилення інформаційних потоків, циклічність виробничих процесів (а не їх лінійний характер), диверсифікація рослин і тварин на відміну від монокультурного виробництва, створення продукції з вищою доданою вартістю, використання багатофункціонального сільськогосподарського обладнання тощо.

В Україні найбільшого розповсюдження набуло органічне виробництво, а також технології нульового обробітку ґрунту (No-till) та точного землеробства (Precision Farming чи Precision Agriculture).

Відомості про наявність і масштаби діяльності органічних господарств в Україні офіційною статистикою не фіксуються через законодавчу невизначеність стосовно системи класифікації таких господарств і вироблених ними продуктів. За даними Федерації органічного руху України, у 2008 р. в країні за міжнародними стандартами було сертифіковано майже 270 тис. га земель (з яких понад 30 тис. га - дикороси), що в 1,6 раза перевищувало рівень 2002 р., а також нараховувалося 118 органічних господарств, переважно великих, орієнтованих передусім на експорт зерна і насіння олійних культур [15]. Водночас відомі приклади виходу на ринок з переробленою органічною продукцією, зокрема, круп'яними й макаронними виробами. Процедури експорту переважно здійснюються іноземними компаніями відповідно до стандартів ринків експорту, якими в основному є європейські (Резолюція ЄС 2092/91 про органічне виробництво). Висока вартість подібних послуг значно скорочує вітчизняні експортні можливості у даній сфері.

 

« Содержание


7


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я