Методично-правова база технологічного кластера повинна включати сценарії розробки (згідно з технологією організації діяльності за ринковими принципами); кластерний аналіз - для ідентифікації кластера й обґрунтування кластерної стратегії, оцінку результативності діяльності кластера загалом та окремих його учасників, пакет нормативно-правових документів.
Слід зазначити, що, починаючи із середини 1990-х років, дослідження, присвячені аналізу кластерів конкурентоспроможності, стали широко обговорюватися світовим науковим співтовариством, зокрема в рамках ЄС і ОЕСР. Методи кластерного аналізу постійно удосконалювалися. Так, у масштабній роботі, присвяченій комплексному дослідженню фінських кластерів [9], опублікованій наприкінці 2001 р., описуючи структури кластерів, автори перейшли від експертних оцінок і аналізу кейсів до використання таблиць "витрати-випуск", значно поліпшили методи прогнозування абсолютних показників, більш детально розглянули глобальні тенденції у відповідних секторах. Проте стан візуалізації кластерної структури й факторів конкурентоспроможності залишилися колишніми: недостатньо модифіковані моделі, засновані на роботах Портера - структура кластера і модель "Даймонд" (Diamond). Зокрема, економічна модель "витрати-випуск" може застосовуватися для визначення відносин між регіональними галузями, бо демонструє обіг товарів і послуг між галузями промисловості, таким чином показуючи відносини однієї галузі з іншою. Це надає аналітику можливість визначити кластери на основі процесу виробництва, групуючи постачальників та споживачів товарів, послуг і сировини. Модель "витрати-випуск" є також корисним інструментом у визначенні того, чи потрібно розбивати певний кластер на сегменти.
Більшість країн доповнили свої кількісні аналізи якісними, щоб компенсувати відсутність даних. Такі якісні аналізи використовуються для глибшого розуміння залежності між суб'єктами кластерних утворень, щоб визначити важливі якісні зв'язки і стратегічних гравців у різних мережах. Цей підхід через особисті зустрічі та групові обговорення розкриває інші кластери та
допоможе зрозуміти основні їхні компетенції, що визначаються через підхід "згори-вниз". А практичні заняття з питань кластерної концепції, що збирають багато людей на регіональному рівні, можуть успішно використовуватися для ідентифікації місцевих кластерів.
Ретроспектива показує, що формування організаційної структури для ефективної роботи кластерів і стимулювання обміну з іноземними кластерами здійснюється в різних країнах по-різному. Так, у Японії плани з розвитку регіональних галузей раніше в основному складав центральний уряд. Зараз у Японії програмами із стимулювання регіональних кластерів займаються як міністерства, так і регіональні органи влади. У США й Німеччині, де місцеві уряди виступають із ініціативою розвитку економіки регіону, створення й розвиток кластерів є місцевою ініціативою. У Німеччині, зокрема, багато регіональних кластерів з' явилися й розвивалися довгі роки практично без втручання центральних органів влади. Однак для деяких специфічних регіонів або технологічних областей існують центральні програми прямої і непрямої допомоги розвитку. Місцеві органи влади надають відносну свободу організаціям, що безпосередньо займаються розвитком кластерів (наприклад, Віот у Мюнхені), передаючи їм повноваження із використання державних субсидій. У США федеральний уряд не має певної політики в галузі розвитку регіональних кластерів, хоча надає їм непряму підтримку. У Франції допомога в розвитку кластерів надається спільно з місцевими органами влади й регіональними відгалуженнями міністерства економіки, фінансів і промисловості. Загалом уряд, місцеві органи влади, університети, фірми, промислові асоціації й інші зацікавлені організації повинні побудувати єдину структуру для ефективної й тісної кооперації. У багатьох випадках до кластера включено велику кількість учасників, що призводить до розпорошення повноважень і фінансових коштів. Тому так необхідна уніфікована й доступна організаційна структура [10].
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10