Хоча аналіз ефективності витрат видається доволі прямолінійним економічним та інженерним підходом, на практиці він пов’язаний із значним обсягом ретельної аналітичної роботи. Однією з головних причин цього є те, що часто різні альтернативи приводять до різних рівнів кінцевого контролю. Вибір залежить від потенційної небезпеки вищого рівня і готовності (можливості) суспільства заплатити дорожче за додержання певних вимог.
При відборі альтернативних проектів належить також враховувати реальну платоспроможність суспільства. Оскільки аналіз ефективності витрат не покликаний оцінювати вигоди від досягнення мети чи задоволення вимог, то навіть найефективніший (і найдешевший) варіант може виявитися дорогим суспільству. Це не виправдовує повної відмови від проекту, а вказує, що вимоги доведеться пом’якшити. У багатьох подібних випадках аналіз ефективності витрат буде корисний. При цьому можна використати досвід інших країн. Оскільки 100% виключення забруднень є недосяжним, витрати на контроль не повинні перевищувати загальні вигоди проекту. Для цього рекомендується:
1. Визначити допустимий рівень забруднення ряду промислово розвинених країн і тих, що розвиваються в частині визначення рекомендованого Всесвітньою організацією охорони здоров’я рівня.
2. Оцінити серйозність екологічних наслідків, які необхідно включити під час розгляду проекту в частині визначення загрози життю, здоров’ю чи виклику подразнень.
3. Оцінити вплив найменш витратного варіанта контролю на фінансову віддачу проекту. Якщо вибір позбавляє проект рентабельності, треба переглянути рішення — ухвалити проект або виключити екологічні наслідки. Часом, варто просто знизити вимоги або відмовитися від проекту.
4. Визначити можливість компромісного рішення, яке звело б до мінімуму екологічну шкоду і водночас дозволило здійснити цей або альтернативний проект.
Таким чином можна визначити, що ефективність витрат — сильне знаряддя, яке вимагає обережності. Надмірно жорсткі вимоги можуть обернутися витратами, що зроблять проект неможливим. Якщо цей
вид аналізу застосовувати розумно, можна забезпечити екологічний захист за помірною ціною, не згортаючи при цьому діяльності по розвитку.
3. Оцінка превентивних витрат.
Мінімальні вимоги окремих осіб до якості навколишнього середовища можна оцінити з їх готовності витратитися на зниження шкідливих впливів на них самих чи на екологію. Цей підхід відомий як методика превентивних витрат або витрат на зниження. Він дає мінімальну оцінку, виходячи з двох факторів: фактичні витрати можуть бути обмежені доходами, і навіть після превентивних витрат споживач матиме вигоду. При тому, що методика ефективності витрат вивчає прямі витрати на задоволення певних вимог, підхід превентивних витрат досліджує фактичні витрати задля визначення тієї ваги, якої люди надають певним екологічним наслідкам.
Теоретично вважається, що раціональна людина витрачається на зниження наслідків, якщо:
N > ИИ+Е (16.1)
або:
(И-ИИ) - Е, (16.2)
де: N — вихідний рівень можливої шкоди;
NN — зниження можливої шкоди;
Е — витрати на зниження.
Готовність витрачатися на зниження негативних екологічних наслідків можна розглядати як мінімальну оцінку людиною вигід від певного рівня якості навколишнього середовища. Очевидно, що люди витрачатимуть свої власні ресурси лише тоді, коли їхня суб’єктивна оцінка вигід, принаймні, не нижча витрат. Тим самим, спостережуваний розподіл ресурсів дає опосередковану міру вигід, як вони сприймаються людиною. Втім, готовність людини витрачатися обмежена її можливостями доходу чи багатства. Таким чином, ця міра визначає лише нижню межу одержуваних вигід.
» следующая страница »
1 ... 178 179 180 181 182 183184 185 186 187 188 ... 204