Деякі товари, що не беруть участі в зовнішньоторговельних пераціях, але мають явні ознаки імпорту, залучені до зовнішньоторговельного обігу побічно. Найкращим способом оцінки для таких товарів є віднесення вітчизняних товарів до таких, що не беруть участі у зовнішньоторговельному обігу, а імпортних — як залучених до зовнішньоторговельного обігу, встановивши паритетну ціну імпорту. В економічному аналізі слід «розкласти» такий товар на імпортний компонент та компонент вітчизняного виробництва і оцінити кожен окремо.
Товари, не залучені до зовнішньоторговельного обігу — це ті товари, імпорт і експорт яких економічно недоцільний (через великі транспортні витрати або швидкопсувні властивості продуктів) або для яких існують обмеження довозу й вивозу з боку держави, а також вартість виробництва яких менша ціни CIF і більша ціни FOB.
Якщо до аналізу вводяться товари, не залучені до зовнішньоторговельного обігу, потрібне використання тіньового валютного курсу для перетворення фінансової цінності товарів, залучених до зовнішньоторговельного обігу, у цінах світового ринку в економічні величини, через рівень цін не залучених до зовнішньоторговельного обігу товарів.
Усі вищезгадані методичні підходи для визначення тіньових цін мали на увазі, що в основу визначення економічної вартості даних товарів і ресурсів закладено світові ціни на них або їх аналоги. Але є ресурси, для яких немає світової ціни. До них відносяться земля, робоча сила, різноманітні послуги. Для них застосовують третій спосіб визначення тіньової ціни.
При проведенні економічного аналізу оцінку землі можна здійснити такими методами:
— виходячи з витрат на придбання землі або прав на її використання. Головна проблема оцінки цих витрат полягає у відсутності ринку землі та її вільного продажу. У таких випадках аналітики використовують як орієнтир економічної вартості величину орендної плати на аналогічні ділянки;
— з огляду на вартість сільськогосподарської продукції, яку можна було б виробити на цій земельній ділянці.
Необхідно прямо розраховувати чисту вартість «втраченої» продукції при передачі землі в користування проекту шляхом визначення можливого доходу, розрахованого з огляду на очікуваний урожай і ринкові ціни на нього за мінусом необхідних витрат на його виробництво. Одержана величина — віддача землі при виробництві — може бути альтернативною вартістю у фінансовому виразі. Цей набір розрахунків можна переводити в економічні величини, використовуючи економічні значення для кожного витраченого компонента на вході проекту та кожного результату на його виході.
Визначаючи економічну вартість праці, треба з’ясувати втрачену вигоду суспільства через невикористання даного працівника у даному проекті. Економіст оцінює вартість праці, виходячи з припущення про можливість залучення працівників в інше, ефективніше виробництво на основі розрахунку граничного доходу праці. Проблеми оцінки альтернативної вартості праці фокусуються на необхідності розрахунку граничної дохідності (вартість додаткової одиниці продукції, створеної працівником). За умов досконалої конкуренції вартість граничного продукту дорівнює заробітку працівника.
Таким чином, для оцінки в проекті економічної вартості таких ресурсів, як земля і робоча сила, виходять з можливого доходу, що очікується при використанні цього ресурсу найкращим з можливих способів.
Досить часто результати проекту відбиваються не тільки в явних вигодах і витратах суспільства, а й у невідчутних, які доволі важко піддаються кількісній оцінці. Аналітики, відбираючи й оцінюючи проекти, визначають найзначніші не (невідчутні) вигоди і витрати, які намагаються оцінити кількісно. Проте, оцінити такі впливи проекту, як зниження рівня захворюваності населення, поліпшення стану довколишнього середовища, підвищення рівня народжуваності тощо складно.
» следующая страница »
1 ... 170 171 172 173 174 175176 177 178 179 180 ... 204