Тема 25 Світове господарство
25.1. Світове господарство: суть та структура.
25.2. Міжнародний поділ праці і міжнародні економічні відносини.
25.3. Інтернаціоналізація продуктивних сил та господарських відносин.
25.4. Інтернаціональна вартість та світова ціна.
25.5. Транснаціональні корпорації та їхня роль.
25.6. Міжнародна економічна інтеграція та головні інтеграційні угруповання світу.
25.1. Світове господарство: суть та структура
Формування суспільного капіталу не обмежується лише національними кордонами. На певному етапі історичного розвитку суспільства починає формуватися світове господарство. Виникнення світового господарства — не випадковий процес, а об’єктивна закономірність розвитку суспільства, зумовлена формуванням у ході історичного розвитку суспільного виробництва матеріальних передумов цього процесу. До таких передумов належать:
Міжнародний поділ праці, який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно- кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.
Інтернаціоналізація виробництва продуктивних сил і всього господарського життя. Продуктивні сили за однакового їх рівня розвитку однакові в усіх країнах: земля, техніка, технологія, зміст знань працівників не залежать від частини світу, країни тощо.
Тенденція до економічної єдності світу на основі зближення й взаємопереплетіння національних економік, узгоджених державних економічних політик різних країн.
У сучасних умовах економіка кожної країни стає відкритою, вона в певних межах є складовою єдиної світової економіки.
Економічна відокремленість національних господарств є не лише нераціональною, бо позбавляє економіку відокремленої країни переваг, що випливають із міжнародного поділу праці, спеціалізації та кооперації, а й практично неможлива. Жодна країна не може лише за рахунок власного виробництва забезпечити себе необхідною продукцією й послугами. Тому тенденція до дедалі більшого зв’язку національних економік різних країн на сучасному етапі стала об’єктивно необхідною, а світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності.
Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв’язками. Тобто це не арифметична сума національних економік, а їхні взаємозв’язок, взаємопереплетіння, економічні зв’язки між національними економіками окремих країн.
Основними факторами, що об’єктивізують процес утворення єдиного господарства в масштабі світу є:
1. Розгортання науково-технічної революції, що вимагає об’єднання зусиль різних країн для використання сучасних досягнень науки й техніки.
2. Прагнення народів до мирного співіснування в умовах загрози ядерної війни.
3. Необхідність об’єднувати зусилля для вирішення глобальних проблем сучасності.
Формування світового господарства—процес тривалий і безперервний. Він розпочався відносно давно, триває нині і буде продовжуватись в неосяжній перспективі. І хоча мета його, визначена об’єктивними тенденціями розвитку людства, залишається незмінною, окремі етапи цього історичного процесу досить суттєво відрізняються один від одного за своїм конкретним змістом. Виділяють чотири етапи становлення світового господарства:
Перший етап — створення передумов для формування світового господарства у вигляді світового ринку. Тобто, світове господарство розпочало своє існування з міжнародної (зовнішньої) торгівлі. Остання, у свою чергу, розвивалась через формування місцевого, регіонального, регіонально-світового та світового (у масштабі планети) ринку. Процес завершення формування світового ринку продовжувався до кінця XIX ст.
» следующая страница »
1 ... 172 173 174 175 176 177178 179 180 181 182 ... 220