Політична економія

Другий етап — формування єдиного господарства не лише у сфері обігу, а й у сфері виробництва, коли на основі спеціалі­зації здійснюються процеси кооперування, інтегрування госпо­дарських відносин в основній сфері виробництва. Цьому процесу найбільше сприяло створення транснаціональних та міжнаціо­нальних корпорацій (ТНК та МНК).

Третій етап — науково-технічне співробітництво, коли збли­ження національних економік, їх з’єднання здійснюється на основі об’єднання зусиль у розвитку науки та впровадження її досягнень у виробництво.

Четвертий етап пов’язаний з переплетінням господарських зв’язків на основі сучасних інформаційних технологій (Інтернет).

Отже, поглибленню процесів зближення національних еко­номік сприяє розробка, передача та використання інформації.

Є й інший підхід до етапів розвитку світового господарства, пов’язаний з існуванням двох світових економічних систем:

Перший етап — формування світового капіталістичного господарства (середина ХІХ — початок ХХ ст.);

Другий етап — співіснування двох систем світового гос­подарства — капіталістичної та соціалістичної (20-ті роки ХХ ст. — 90-ті роки ХХ ст.);

Третій етап — реставрація єдиної капіталістичної системи світового господарства (після 90-х років ХХ ст.).

На наш погляд, третій етап слід було б назвати періодом переходу до розвинутих соціально-орієнтованих ринкових відносин у масштабі світової економіки.

У даний час виділяють двоїсту структуру світового госпо­дарства: з одного боку — це система взаємопов’язаних націо­нальних економік, а з іншого — система транснаціональних кор­порацій (ТНК), тобто окремих великих фірм, що беруть участь у міжнародному поділі праці. Це — багатонаціональні корпорації, які зосередили у своїх руках значний обсяг виробництва і збуту продукції на світовому ринку.

Окрім того, виділяють і третій елемент світового господар­ства — міжнародні економічні організації (світові, регіональні, галузеві), до яких відносять міжнародні банки, виробничо-тор­говельні об’єднання та інтеграційні угруповання.

Серед складових структури світового господарства виді­ляють такі:

—                  світовий ринок товарів і послуг;

—                  світовий ринок капіталів;

—                  світовий ринок робочої сили;

—                  міжнародна валютна система;

—                  міжнародна кредитно-фінансова система.

Окрім того, світове господарство інтенсивно розвивається у сферах інформації, науково-дослідних і конструкторських робіт, культури. До суб’єктів світового господарства відносять:

—                  держави з їх національними економіками;

—                  транснаціональні корпорації (ТНК);

—                  міжнародні організації й інститути;

—                  інтеграційні об’єднання з їх структурами.

Таким чином, світове господарство — це система національ­них економік країн світу, об’єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв’язками.

25.  2. Міжнародний поділ праиі і міжнародні економічні відно­сини

Як зазначалось, організаційно-економічною основою світового господарства є міжнародний поділ праці, під яким розуміють диференціацію праці й людей на різноманітні, са­мостійні, відокремлені один від одного роди і види діяльності. Саме завдяки поділу праці виробляються споживні вартості. Поділ праці завжди підвищував її продуктивність, а отже, зумовлював економічний і соціальний прогрес.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 173 174 175 176 177 178179 180 181 182 183  ... 220