Політична економія

на приватна, а й державна, колективна, асоціативна, корпора­тивна та ін.

Тому зводити роздержавлення до поголовної приватизації (індивідуалізації власності) неправильно й згубно.

Роздержавлення власності—головна мета економічної політи­ки перехідного періоду, оскільки воно:

—       забезпечує рівність усіх форм власності;

—                  створює необхідні передумови для розвитку ринкових відносин;

—                  через персоніфікацію власності посилює трудову й підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва.

Водночас повна ліквідація державної власності на засоби виробництва, в тому числі на землю, й передача її у приватні руки може породити негативні тенденції: неможливість або послаблення державного регулювання економіки й створення приватних монополій тощо.

Світовий досвід роздержавлення й приватизації (процес приватизації, зокрема, розпочався на початку 1980-х років у деяких економічно розвинутих країнах—Великобританії в 1979 р., Франції — 1986 р., в Італії — наприкінці 80-х років) свідчить, що: по-перше, невисока ефективність підприємств державно­го сектору зумовлена недержавною формою власності — тобто конкуренцією, а державні підприємства не завжди її витриму­ють, коли втрачають можливість фінансування з бюджету; по­друге, роздержавлення і приватизація в усіх країнах через дея­кий час замінюється націоналізацією й реприватизацією; по- третє, державний сектор є тією матеріально-економічною основою, яка дає можливість державі здійснювати регулюючий вплив на економіку, послаблюючи соціальну напругу в суспільстві, і забезпечувати доступ населення до суспільних благ; по-четверте, без державної економіки не можна забезпечити дос­татньої обороноздатності країни.

Основними цілями приватизації у постсоціалістичних країнах є:

—       демонтаж командно-адміністративної системи та замі­на її ринковою економікою;

— структурна перебудова національної економіки;

— стабілізація і поступове підвищення ефективності націо-

нальної економіки;

—             формування національної системиділових підприємств, які вміють працювати в умовах ринку тощо.

Роздержавлення й приватизація відбувається у таких фор­мах: перетворення державного підприємства в акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підприємства, зданого в оренду орендним підприємствам або іншим орендарям; викуп майна державного підприємства членами трудового колективу; продаж державного підприєм­ства за конкурсом або на аукціоні юридичним особам та грома­дянам.

Головна ідея масової приватизації у Східній Європі та Ук­раїні полягала у безплатному розподілі акцій великих підприємств за допомогою так званих приватизаційних серти­фікатів (ваучерів). Окрім приватизації шляхом сертифікатних аукціонів використовується і грошова приватизація. Привати­зація землі, а також майна колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) здійснюється, зокрема в Україні, у формі паювання землі й майна, передачі останніх в оренду і на цій основі створення нових сільськогосподарських формувань приватно-орендного типу.

Унаслідок роздержавлення й приватизації формуються різні форми власності, передбачені Законом України “Про власність”: приватна власність громадян (особиста власність, власність трудового колективу, власність селянського й особи­стого підсобного господарства); колективна власність (власність орендного підприємства, власність кооперативу, власність акціонерного товариства, власність господарських асо- ціацій-об’єднань, власність громадських організацій, власність релігійних організацій); державна власність (загальнодержавна власність, комунальна власність, власність державних підприємств); власність спільних підприємств, іноземних гро­мадян, організацій і держав.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 168 169 170 171 172 173174 175 176 177 178  ... 220