Податковий менеджмент

•        гербовий збір;

•        плата за забруднення навколишнього середовища;

•        збір на освіту і розвиток доріг.

Тільки деякі із зазначених податків зараховуються до бюд­жетів субнаціонального рівня в повному обсязі. По більшості з них установлюються певні відрахування. Наприклад, надход­ження від приватизації зараховувалися до місцевих бюджетів у розмірі від 80% до 90%. По трьох найбільш важливих податках і зборам нормативи відрахувань установлюються щорічно в за­коні про державний бюджет. Так, останніми роками для окремих областей прибутковий податок із громадян установлювався у розмірі 100%, податок на прибуток підприємств - 30%, акцизний збір з вітчизняних товарів - 50%. У цілому ці відрахування варію­ються в діапазоні від 100% до 10%. У структурі доходів місцевих бюджетів розподілені між територіями загальнодержавні подат­ки й збори займають домінуючу частку - 85%.

Крім частини загальнодержавних податків і зборів, що зали­шаються в розпорядженні місцевих бюджетів, у дохідну частину входять також місцеві податки і збори. На сьогодні закон про місцеві податки і збори відсутній. Перелік податків і зборів, що відносяться до числа місцевих, визначений Декретом Кабінету Міністрів України в 1993 році і доповнений законом про систему оподаткування. До них відносяться:

•        готельний збір;

•        збір за паркування автомобілів;

•        ринковий збір;

•        збір за видачу ордера на квартиру;

•        збір із власників собак;

•        курортний збір;

•        збір за участь у перегонах на іподромі;

•        збір за виграш на перегонах;

•        збір за гру на тоталізаторі;

•        податок з реклами;

•        збір за право використання місцевої символіки;

•        збір за право проведення кіно- і телезйомок;

•        збір за проведення місцевих аукціонів і лотерей;

•        комунальний податок;

•        збір з автотранспорту за проїзд прикордонних областей;

•        збір за дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі;

•        податок з продажів імпортних товарів.

Закон ставить органам місцевого самоврядування за обов’язок використання всіх зазначених видів місцевих податків і зборів. На практиці тільки частина названих податків мають економіч­ний сенс використання при встановлених ставках оподаткування: у більшості випадків доходи не покривають витрат на їх збори. Серед найбільш значимих слід зазначити: комунальний податок, ринковий збір, збір за паркування, готельний збір. У цей час пито­ма вага цих податків у структурі місцевих бюджетів украй мала - до 5%. Тільки в окремих населених пунктах місцеві податки і збори перевищують 10% дохідної частини.

Найбільш важливими і стабільними для доходів місцевих бюджетів є ринковий збір і комунальний податок. У сумі вони становлять близько 80% всіх місцевих податків і зборів. Ставки податків визначаються державою, таким чином, органи місцевого самоврядування можуть впливати тільки на базу оподаткування.

У системі управління місцевими фінансами важливе місце посідає категорія «власні фінансові ресурси». Під власними ро­зуміють ресурси, над якими органи місцевого самоврядування ма­ють певний контроль, які можуть самостійно планувати й витрачати. До такої категорії слід відносити тільки місцеві податки і збори, а також частину загальнодержавних податків, що розподіляється між територіями у вигляді закріплених податків. Зазвичай власні доходи становлять менше 20% від загальної суми доходів місце­вих бюджетів. Можна сказати, що приблизно таким є й ступінь самостійності органів місцевого самоврядування відносно пла­нування, складання й використання фінансових ресурсів місце­вих бюджетів. Інакше кажучи, ступінь централізації бюджетних коштів, тобто ступінь впливу держави на фінансово-бюджетну діяльність органів місцевого самоврядування, становить понад 80%. Проте такий ступінь впливу може бути більшим або меншим залежно від кон’юнктурної ситуації.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114  ... 224