Податковий менеджмент

Закон Узбекистану «Про банкрутство» (нова редакція) за­тверджений 28 серпня 1998 р., однак він не застосовується від­носно підприємств, установ і організацій, що здійснюють свою діяльність за рахунок державного бюджету. При недостатності бюджетних коштів для покриття витрат у випадках тимчасового розриву між доходами й витратами бюджетів різних рівнів про­тягом фінансового року їм можуть виділяться бюджетні позич­ки з відповідних бюджетів. Граничні строки й порядок надання бюджетних позичок установлюються Міністерством фінансів Узбекистану. У структурі загального обсягу бюджету республіки частка місцевих бюджетів більше (в середньому близько 54%), ніж частка витрат центрального бюджету (в середньому близько 46%).

У результаті аналізу існуючої системи фінансового й фіс­кального управління на місцях виявлено, що існують такі нега­тивні явища як:

•                     недотримання принципу гарантованої мінімальної бюд­жетної забезпеченості населення регіонів у розрахунку на одного жителя;

•                    розміри місцевих бюджетів не відповідають потребам ре­гіонів по розвитку місцевого господарства там, де зосеред­жена найбільша питома вага природно-економічного по­тенціалу (Ташкентська, Кашкадар’їнська, Самаркандська і Навоїйська області і щільно заселені області Фергансь­кої долини);

•                     система формування дохідної й видаткової бази бюджетів недостатньо пов’язана з масштабами й ефективністю виробництва, в 70% регіонів має місце негативне саль­до доходів і витрат місцевого бюджету, що не забезпечує нормального розвитку економіки й функціонування со­ціальної сфери, особливо об’єктів охорони здоров’я, освіти і культури;

•                     нормативи відрахувань коштів до місцевих бюджетів щорічно переглядаються й недостатньо повно враховують умови й особливості регіонів;

•                    довгострокові нормативи відрахувань коштів для функ­ціонування існуючих соціальних об’єктів не розробля­ються, що йде врозріз із принципами місцевого самовря­дування й демократизації суспільства;

•                    субвенції носять в основному суб’єктивний характер і не справляють істотного впливу на вдосконалення структу­ри продуктивних сил регіонів, цільові програми субвен- цій не розробляються, вони в основному виділяються сла- борозвиненим регіонам і використовуються там недосить ефективно;

•                    має місце поділ регіонів на донорів і реципієнтів, що по­роджує тиск заможних регіонів на центр, а це в умовах де­мократизації управління є неправомірним;

•                    сформовані різні позабюджетні фонди використовуються в регіонах неефективно, тут спостерігається відомчий під­хід, недостатня координація й контроль республіканських і місцевих органів управління;

•                    низький технологічний рівень і зношеність муніципальної власності і її об’єктів приводить до збільшення витрат на її зміст, подорожчанню й низькій якості товарів і послуг;

•        не введено податок на майно фізичних і юридичних осіб.

4.10.                    Податки і фінанси в системі місцевого самоврядування України

В Україні органи місцевого самоврядування первинного рів­ня самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети. Самостійність цих бюджетів гарантується власними й закріпленими за ними загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів міс­цевих бюджетів. Держава підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні місцевих доходів на рівні мінімальних соціальних потреб, здійснює контроль за законним, доцільним і ефективним їх використанням

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 102 103 104 105 106 107108 109 110 111 112  ... 224