□ оцінює стан виробничої системи, технологічної структури і технологічного рівня виробництва, рівень організації виробництва, системи управління (оцінює роботу підприємства в цілому);
□ оновлює, в разі потреби, технічний і кадровий потенціал підприємства найбільш ефективними шляхами;
□ стимулює персонал підприємства, забезпечуючи ефективну діяльність його підрозділів;
□ діагностує результативність діяльності підприємства та її відповідність об'єктивним умовам.
Роль підприємства проявляється в тому, що воно як феноменологічна система:
□ мобілізує всі види ресурсів (факторів виробництва) для початку своєї діяльності;
□ враховує джерела навколишнього впливу на розгортання своєї діяльності та подальше функціонування;
□ формує діяльність об'єкта дослідження;
□ виконує притаманні підприємству функції;
□ структуризує основні і допоміжні підрозділи за їх статусом і за критеріями визначення підрозділів різної категорії;
□ систематизує його побудову як виробничо-технічну, організаційну, економічну єдність;
□ взаємодіє з ринком через систему його основних механізмів;
□ виробляє необхідні суспільству товари, продукти, надає певні послуги;
□ функціонує як суб'єкт ринку на основі попередніх функцій (якщо виробляє, значить, функціонує);
□ мінімізує витрати на виробництво, транспортування, збереження, страхування продукції;
□ реалізує виготовлену продукцію на визначених ринках за ринковими цінами;
□ отримує результат від здійснюваної діяльності (прибуток - у разі ефективної діяльності, збитки - у разі неефективної).
Для здійснення діяльності, як бачимо, підприємству потрібні природні, трудові, фінансові та підприємницькі ресурси - іншими словами, майно.
Майном підприємства визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.
Прибуток (доход) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств встановлюється відповідно до закону. Держава може впливати на вибір суб’єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
» следующая страница »
1 ... 7 8 9 10 11 1213 14 15 16 17 ... 433