капітаном-новаком. Керівництво організації повинно швидко реагувати на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі, чітко усвідомлювати їх значення як у теперішньому, так і в майбутньому, і вибирати найкращий варіант реакції на них у рамках існуючих обмежень, які в найбільшій мірі відповідають поставленій меті. Ці обмеження пов’язані перш за все з матеріальними та людськими ресурсами і на практиці їх важко подолати, особливо в короткотерміновому періоді. Тому насправді організація може реагувати лише на незначні зміни середовища, а решту - ігнорувати. Але від того, наскільки вона зможе пристосуватися до цих обмежень, залежить її майбутнє.
5. Закони організації
Життя організації підкоряється певним законам, головним з яких прийнято вважати закон синергії. Він проголошує, що потенціал і можливості організації як єдиного цілого перевищують суму потенціалів та можливостей її окремих елементів, що обумовлено їх взаємною підтримкою та доповненням. Таким чином, існує реальний виграш від об’єднання в організацію для її членів, який перекриває втрати, пов’язані з обмеженням їх самостійності.
Другий закон організації - закон доповнення внутрішньо- організаційних процесів і функцій протилежно спрямованими. Наприклад, розподіл доповнюється об’єднанням, спеціалізація - універсалізацією, диференціація - інтеграцією і навпаки. Це дозволяє одночасно використовувати вигоди тих та інших процесів, а відповідно, суттєво збільшити загальний організаційний потенціал.
Третій закон організації потребує збереження пропорційності між нею та її елементами при будь-яких можливих змінах, що дозволяє в максимальній мірі реалізувати їх можливості. Наприклад, при розширених штатах працівники ходять без роботи і заважають одне одному, в той час як при нестачі персоналу організація буває не в змозі виконати навіть поточну роботу. Зрозуміло, що в цьому і в іншому випадку виникають економічні втрати, яких при розумному підході до справи можна було б уникнути.
Четвертий закон організації отримав назву закону композиції. Його суть полягає в тому, що функціонування всіх без винятку організаційних елементів у тій чи іншій мірі підкорюється загальній меті, а індивідуальні цілі кожного з них являють собою її конкретизацію і виступають у відношенні до неї підцілями.
П’ятий закон організації - закон самозбереження. Він передбачає, що будь-яка організація, як і її окремий елемент, намагаються зберегти себе як одне ціле, що потребує дотримання ряду умов. До них можна віднести:
• недопущення серйозних струсів, які можуть призвести до втрати організаційної стійкості, наприклад, конфліктів, перебудов, зміни кордонів, рангів ключових фігур тощо;
• економію та раціональне використання ресурсів;
• розширення сфери діяльності.
Таким чином, самозбереження забезпечується за рахунок поєднання двох протилежних організаційних витоків: стабільності та розвитку. В організаціях, природним або штучним способом виключених із конкурентного середовища, наприклад, у монополіях, стабільний початок звичайно бере верх, що призводить у кінцевому підсумку до їх застою та бюрократизації.
Шостий закон організації - закон інформованості. Він стверджує, що в організації не може бути більше порядку, ніж її члени мають інформації про реальне становище, яке дозволяє їм приймати усвідомлені рішення.
Нарешті, сьомий закон організації - закон онтогенезу. Відповідно до нього життя будь-якої організації складається з трьох основних фаз, які послідовно змінюють одна одну:
• становлення;
• розвиток;
• затухання.
» следующая страница »
1 ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40 ... 310