Основи аудиту

Властивий ризик

11.  Розробляючи загальний план аудиторської перевірки, аудитор по­винен оцінити властивий ризик на рівні фінансового звіту. Розробляючи програму аудиторської перевірки, аудитор повинен установити зв’язок такої оцінки з суттєвими залишками на рахунках і класами операцій на рівні твер­джень або припустити високий рівень властивого ризику щодо твердження.

12.  Під час оцінювання властивого ризику аудитор використовує про­фесійне судження для оцінки численних факторів, наприклад:

На рівні фінансового звіту:

•   чесність управлінського персоналу;

•   досвід і знання управлінського персоналу, а також зміни в його складі за період (наприклад, недосвідченість управлінського персоналу може вплинути на підготовку фінансових звітів суб’єкта господарюван­ня);

•   незвичайний тиск на управлінський персонал (наприклад, обстави­ни, внаслідок яких управлінський персонал може схилитися до вик­ривлення фінансових звітів, а саме: велике число банкрутств у цій галузі або нестача капіталу в суб’єкта господарювання для продов­ження діяльності);

•   характер бізнесу суб’єкта господарювання (наприклад, потенційна можливість технологічного старіння його продукції та послуг, складність структури його капіталу, значущість зв’язаних сторін, а також кількість приміщень і географічне розташування виробничих потужностей);

•   фактори, що впливають на галузь, до якої належить суб’єкт господа­рювання (наприклад, економічні та конкурентні умови спричинені фінансовими тенденціями й показниками, а також зміни в техно­логії, споживчому попиті та в обліковій практиці, спільній для цієї галузі).

На рівні залишків рахунків і класу операцій:

•   рахунки фінансових звітів, які можуть бути чутливими до викрив­лень, наприклад, рахунки, які потребували коригувань у поперед­ньому періоді або які пов’язані з високим ступенем оцінки;

•   складність основних операцій та інших подій, що можуть потребува­ти використання роботи експерта;

•   рівень судження, необхідного для визначення сальдо рахунків;

•  чутливість активів до втрат або незаконного привласнення (наприк­лад, найпривабливіші й рухомі активи, зокрема, грошові кошти);

•   здійснення незвичайних і складних операцій, особливо наприкінці або ближче до кінця звітного періоду;

•   операції, що не піддаються звичайній обробці.

Системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю

13.   Заходи внутрішнього контролю, які стосуються системи бухгал­терського обліку, сприяють досягненню таких цілей:

•   операції здійснюються за загальним або спеціальним дозволом уп­равлінського персоналу;

•   всі операції та інші події відразу обліковуються в точних сумах, на відповідних рахунках та в належних звітних періодах так, щоб умож­ливити підготовку фінансових звітів відповідно до визначеної кон­цептуальної основи фінансової звітності;

•   доступ до активів та облікових записів дозволяється лише за розпо­рядженням управлінського персоналу;

•   активи, відображені в обліку, порівнюються з наявними активами з достатньою періодичністю; стосовно будь-яких розбіжностей вжи­ваються відповідні заходи.

Системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю

14.   Системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю не мо­жуть забезпечити управлінський персонал переконливими доказами того, що цілей досягнуто, оскільки їм властиві деякі обмеження. Ці обмеження охоплюють таке:

•   звичайну вимогу управлінського персоналу, щоб витрати, пов’язані зі здійсненням внутрішнього контролю, не перевищували очікува­них вигод;

•    більша частина заходів внутрішнього контролю має тенденцію спрямовуватися на традиційні, а не на незвичайні операції;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209  ... 242