Основи аудиту

55.   Аудитор розробляє докладні тести у відповідь на оцінені ризики з метою отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів, щоб досяг­ти запланованого ступеня впевненості на рівні тверджень. Під час розробки процедур по суті, пов’язаних з твердженням щодо існування або наявності, аудитор обирає з статей, що містяться у фінансових звітах, суму та отримує відповідні аудиторські докази. З іншого боку, під час розробки аудиторсь­ких процедур, пов’язаних з твердженням щодо повноти, аудитор обирає ауди­торські докази, які свідчать, що стаття має бути включена у відповідну суму в фінансових звітах, та перевіряє, чи включена ця стаття. Наприклад, ауди­тор може перевірити подальші виплати грошових коштів, аби визначити, чи не випущені будь-які придбання з кредиторської заборгованості.

56.   Під час розробки аналітичних процедур по суті аудитор розглядає такі питання:

•   доречність застосування аналітичних процедур до конкретного твер­дження;

•   достовірність даних, внутрішніх чи зовнішніх, виходячи з яких роз­робляються очікування щодо відображених у звітності сум або по­казників;

•   чи є достатньо точним очікування для визначення суттєвого вик­ривлення на потрібному рівні впевненості;

•   суму будь-яких відхилень у відображених у звітності сумах в очіку­ваних величинах, яка буде прийнятною.

Аудитор розглядає процедури контролю, якщо вони є, за підготовле­ною суб’єктом господарювання інформацією, що використовується ауди­тором при застосуванні аналітичних процедур. Якщо такі процедури ефек­тивні, аудитор має більше довіри до достовірності інформації і, отже, до результатів аналітичних процедур. В інших випадках аудитор може роз­глядати, чи проводилася аудиторська перевірка інформації у поточному або попередньому періоді. Визнаючи аудиторські процедури, які слід за­стосувати до інформації, на якій базується очікування аналітичних про­цедур по суті, аудитор враховує рекомендації в параграфі 11 МСА 500.

Визначення часу процедур по суті

57.   Якщо процедури по суті виконуються на проміжну дату, аудито­рові слід виконати подальші процедури по суті або процедури по суті у поєднанні з тестами контролю, щоб охопити період, що залишився, які забезпечують обґрунтовану основу для поширення аудиторських вис­новків на період з проміжної дати до кінця періоду.

58.   За деяких обставин процедури по суті можна виконувати на про­міжну дату. Це збільшує ризик невиявлення аудитором суттєвих викрив­лень, що можуть існувати на кінець періоду. Цей ризик збільшується, якщо тривалість періоду, що залишився, збільшується. Розглядаючи, чи виконувати процедури по суті на проміжну дату, аудитор враховує такі чинники:

•   середовище контролю та інші відповідні процедури контролю;

•   наявність інформації на пізнішу дату, необхідну для аудиторських процедур;

•   мету процедур по суті;

•   оцінений ризик суттєвого викривлення;

•   характер класу операцій або залишку на рахунках та пов’язане з ними твердження;

•   можливості аудитора виконати відповідні процедури по суті або про­цедури по суті у поєднанні з тестами контролю, аби охопити період, що залишився, з метою зменшення ризику того, що викривлення, які існують на кінець періоду, не будуть виявлені.

59.   Хоча від аудитора не вимагається отримувати аудиторські докази щодо операційної ефективності процедур контролю, щоб мати обґрунто­вану основу для поширення аудиторських висновків на період з проміжної дати до кінця періоду, аудитор розглядає, чи є достатнім виконання лише процедур по суті для охоплення періоду, що залишився. Якщо аудитор доходить висновку, самі процедури по суті будуть недостатніми, викону­ються тести операційної ефективності відповідних процедур контролю, або процедури по суті виконують станом на кінець року.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 193 194 195 196 197 198199 200 201 202 203  ... 242