Основи аудиту

41.  Якщо аудитор планує довіряти процедурам контролю, які зміни­лися з часу їхньої останньої перевірки, аудиторові слід провести тести ефективності таких процедур контролю в поточній аудиторській пе­ревірці. Зміни можуть впливати на доречність аудиторських доказів, от­риманих у попередніх періодах, які більше можуть не бути підставою для подальшої довіри. Наприклад, зміни в системі, які надають можливість суб’єктові господарювання отримувати новий звіт від системи, можливо, не впливатимуть на доречність аудиторських доказів попереднього пері­оду; проте зміна, яка призводить до того, що дані збирають або обчислю­ють іншим чином, впливатиме.

42.    Якщо аудитор планує довіряти процедурам контролю, які не змінювалися часу їхнього останнього тестування, аудиторові слід про­водити тести ефективності таких процедур контролю принаймні один раз у кожній третій аудиторській перевірці. Як зазначено в параграфах 40 та 44, аудитор може не довіряти аудиторським доказам ефективності процедур контролю отриманим у попередніх аудиторських перевірках, стосовно процедур контролю, які змінилися з часу їх останнього тесту­вання, або процедур контролю, що послаблюють значний ризик. Рішен­ня аудитора довіряти аудиторським доказам, отриманим у попередніх аудиторських перевірках — це питання професійного судження. Крім того, тривалість періоду часу між повторним виконанням тестів таких процедур контролю також є питанням професійного судження, але вона перевищувати два роки.

43.   Розглядаючи, чи доцільно використовувати аудиторські докази ефективності процедур контролю, отримані у попередніх аудиторських перевірках, та якщо так, тривалість періоду часу до виконання повторних тестів контролю, аудитор враховує:

•   ефективність інших елементів внутрішнього контролю, включаючи середовище контролю, моніторинг заходів контролю суб’єктом гос­подарювання та процес оцінки ризиків суб’єктом господарювання;

•   ризики, що виникають із характеристик контролю, включаючи руч­ний він чи автоматизований (розгляд конкретних ризиків, що вини­кають внаслідок ручного чи автоматизованого контролю див. у МСА 315, параграфи 57-63);

•   ефективність загальних процедур контролю ІТ;

•   ефективність контролю та його застосування суб’єктом господарюван­ня, включаючи характер та величину відхилень у застосуванні контро­лю на основі тестів ефективності у попередніх аудиторських перевірках;

•   чи спричиняє ризик внаслідок зміни обставин відсутність зміни кон­кретної процедури контролю;

•   ризик суттєвого викривлення та ступінь довіри до контролю.

Як правило, чим виший ризик суттєвого викривлення, або чим більша довіра до процедур контролю, тим, можливо, коротшим має бути період часу. Чинники, які зазвичай зменшують період для повторного тестуван­ня контролю або спричинюють недовіру до аудиторських доказів, отри­маних у попередніх аудиторських перевірках, включають таке:

•   недоліки середовища контролю;

•   недоліки моніторингу заходів контролю;

•   значну частку ручного елемента у відповідних процедурах контролю;

•   зміни в персоналі, які суттєво впливають на застосування контролю;

•   зміни обставин, які свідчать про необхідність зміни контролю;

•   недоліки загальних заходів контролю ІТ

44.   Якщо існує багато процедур контролю, щодо яких аудитор визна­чає відповідним застосування аудиторських доказів, отриманих у попе­редніх аудиторських перевірках, аудиторові слід проводити тести ефек­тивності деяких процедур під час кожної аудиторської перевірки. Мета такої вимоги — виключити можливість того, що аудитор може застосува­ти підхід параграфу 41 до всіх процедур контролю, яким аудитор має намір довіряти, але може провести тести всіх цих процедур контролю в одному періоді аудиторської перевірки, не виконуючи тести контролю під час двох наступних періодів аудиторської перевірки. Крім отримання ауди­торських доказів ефективності процедур контролю, що перевіряються у поточній аудиторській перевірці, виконання таких тестів надає допоміжні докази постійної ефективності середовища контролю і тому сприяє рішен- ню про доцільність довіри до аудиторських доказів, отриманих у попе­редніх аудиторських перевірках. Отже, якщо аудитор визначає згідно з параграфами 39-42, що доцільно використовувати аудиторські докази, отримані у попередніх аудиторських перевірках, щодо багатьох процедур контролю, аудитор планує провести тести достатньої частини процедур контролю в їх генеральній сукупності у кожному періоді аудиторської перевірки, і тести кожної процедури контролю проводити принаймні під час кожної третьої аудиторської перевірки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 190 191 192 193 194 195196 197 198 199 200  ... 242