Багато керівників асоціюють свій авторитет з престижем посади. Звідси з’являється впевненість, начебто високе крісло саме надає достатні знання. Але не завжди керівник розуміє те, що об’єктивний підхід до оцінки самого себе, як і підлеглих, складає необхідну умову укріплення його авторитету. Ефект посадового авторитету має тимчасовий характер.
Самооцінка керівника часто живиться надмірною похвалою підлабузників, які навіть конкурують між собою: хто краще скаже про його талант, розум та інші достоїнства.
Звичайно така похвала керівника не підтримується частиною колективу, а це викликає взаємне непорозуміння і відчуження партнерів по спілкуванню.
Керівник, схильний до високої самооцінки, принижує результати роботи підлеглих, а їх досягнення вважє власними.
Авторитет менеджера проявляється не тільки від характеру спілкування з підлеглими, а ще залежно від стилю роботи, ділових якостей, прямих результатів діяльності, здатності до самостійного вирішення завдань, не чекаючи кожен раз вказівки вищого керівництва.
Це свідчить, що взаємовідносини менеджера з підлеглими повинні будуватись на взаєморозумінні, а не на владі його правового статусу.
У кожному колективі діє своя система норм поведінки і на їх основі виникають соціально значущі межі компетенції, індивідуальні якості і поведінка менеджера, методи впливу на підлеглих.
Авторитетним стає керівник, який відповідає уявленням, що склалися в колективі про те, яким він повинен бути за неписаними правилами переважного стилю керівництва.
Одні цінують коли керівник виносить рішення після попередньої поради з ними, інші на це не претендують, щоб не нести відповідальності за можливі наслідки цих рішень, а треті, переважно висококваліфіковані працівники, надають перевагу найбільшій самостійності, коли керівник не втручається в їх справу, а тільки видає їм завдання. Ці обставини повинні враховуватись керівником у конкретних ситуаціях, у взаємовідносинах з підлеглими.
У тих випадках, коли менеджер не виправдовує надії підлеглих, у колективі з’являється неформальний лідер.
З цього часу авторитет менеджера, а звідси і результати діяльності стають залежними від його співробітництва з ним.
Якщо менеджер зможе досягти цього, то може скластися ситуація, коли неформальний лідер одержить владу і стане, якщо захоче, керувати самим менеджером.
З цього приводу йому треба докладати зусилля для того, щоб виправдати надії підлеглих і підтримувати свій авторитет, думаючи про те, що він легко може бути втраченим. Підлеглі продовжують визнавати його в ролі лідера, якщо він не згубить здатності адекватно оцінювати і задовольняти їх правомірні потреби.
Є такі менеджери, які прагнуть за будь-яку ціну бути у кращому вигляді, завойовувати і підтримувати свій авторитет неправомірними методами. Вони здатні приховувати недоліки у роботі, використовувати окозамилювання, вступати з підлеглими у панібратські відносини, йти на поступки настрою відсталої частини колективу, не помічати порушення дисципліни, надавати незаслу- жені премії, винагороди та інші матеріальні блага.
Не кращим є авторитет, який стверджується через надмірність і пригнічення особистості підлеглих. Під керівництвом такого менеджера особливо важко працювати творчим працівникам, тому що у колективі виникає атмосфера байдужості, яка не дає можливості реалістично обговорювати проблеми, що виникають і знаходити оригінальні рішення.
Таким чином, авторитетним менеджер вважається тоді, коли він:
1. Не буде прагнути до того, щоб свій авторитет у колективі завоювати за допомогою вищого керівництва.
2. Завжди використовує позитивні методи і стиль керівництва.
3. Вимагає від підлеглих добросовісного і своєчасного виконання службових обов’язків, незалежно від того, в якій мірі це їм подобається.
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 240