Низький рівень інтелектуальних здібностей характеризується низькою розумовою активністю, пасивним відношенням до навчання, самоосвіти, виникають труднощі у засвоєнні нових знань.
2. Важливою умовою конкурентоздатності менеджера є наявність емоційно-вольових переваг. До вольових проявів відносяться: наполегливість, обов’язковість, відповідальність, упертість, рішучість у досягненні поставлених цілей. Таких менеджерів характеризує реалістична база суджень, логічність, вони здатні нести відповідальність, дещо самовпевнені у визначенні вчинків, а у складних, екстремальних ситуаціях здатні діяти за усвідомленим планом, незалежні у виборі рішень. Але на ці характеристики так чи інакше впливає вік, статус, міра відповідальності менеджера.
Емоції—це індикатор психічних процесів стану менеджера. Цей високо- чуттєвий механізм людини у формі переживання показує значимість для неї об’єктів спілкування і події у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Показниками оцінки можуть бути “емоційна стійкість”, “тривожність”, “психічна напруженість”. При високій емоційній стійкості у менеджерів відмічається постійність інтересів, реальність оцінки ситуації і здатність її контролювати. Низький рівень емоційної стійкості свідчить про можливі варіанти рівноваги духу при нестандартних обставинах, при розладі. Депресивний стан позбавляє менеджера впевненості, оптимізму в плануванні своєї роботи. Висока особиста тривожність супроводжується невротичним конфліктом, емоційними зривами, психологічними захворюваннями. Ця категорія менеджерів реагує на них як на загрозу. У них треба розвивати впевненість у своїх силах, формувати та підтримувати почуття успіху.
Впевненість у собі й у своїх діях є для менеджерів однією із внутрішніх умов конкурентоздатності. Низька особистісна тривожність менеджера свідчить про прояви самонадіянності, безбентежності, безтурботності, іноді зайвої сміливості, яка межує з безрозсудливістю.
При високій реактивній тривожності у менеджерів порушується увага, координація, професійна діяльність супроводжується суб’єктивними емоціями, котрі він переживає, напруженістю, неспокійністю, турботою, нервозністю. Низька реактивна тривожність проявляється у прагненні показати себе у кращому вигляді. Така категорія менеджерів потребує стимулювання психічної активності. У них треба актуалізувати мотивацію діяльності, розвивати почуття відповідальності.
Чим більша у менеджерів міра відповідальності і масштаб діяльності, тим наявніше у них критичний стан.
Стресовий стан менеджерів з’являється довгою активністю, при цьому вони вимотані, пригнічені, неспокійні й емоційно незадоволені. Для них характерна напруженість нервової системи та нездатність її зняти, розслабитись.
Менеджери, які знаходяться у стані стресової напруги, проявляючи зібраність, енергійність та активність, водночас почувають інтенсивне роздратування, значне перевтомлення.
Наявність вольового потенціалу—це також одна із умов і показник конкурентоздатності менеджера. Чим інтенсивніше прагнення менеджера до виконання поставленої мети, тим вище ступінь прояву вольових зусиль, оновлення знань, дій, які укріплюють конкурентні позиції і конкурентну стратегію життєдіяльності.
Воля не є започаткованою в даній людині здатністю, а є здатністю розвиваючою. Рівнями розвитку вольових переваг конкурентоздатності людини є: вольові дії, мотиваційно-вольовий вибір, емоційно-вольова саморегуляція, вольові якості.
Вольовими якостями менеджера є: енергійність, витримка, наполегливість, терпимість, сміливість, рішучість, здатність до ризику. Відсутність цих якостей розглядається як показник слабкої волі. Демонстрація вольових якостей не завжди свідчить про конкурентоздатність.
» следующая страница »
1 ... 185 186 187 188 189 190191 192 193 194 195 ... 240