Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Водночас вагомою складовою його бюджету будуть витрати на оплату

праці менеджменту і фахівців централізованих служб. Їх величина визначати-

меться передусім обсягами виконуваних робіт (а отже - числом учасників і спе­цифікою їх діяльності, що потребуватиме різної кількості зазначених фахівців). До того ж, фахівці, які залучатимуться для роботи в централізованих службах, по­винні мати не лише досвід роботи у відповідній сфері, а й бути носіями нових знань, що давало би змогу підприємцям-початківцям опанувати ті прийоми і мето­ди ведення бізнесу, які робитимуть його конкурентоспроможним і після періоду “інкубування”. Такого роду фахівці є високооплачуваними і затребуваними у дію­чих бізнес-структурах, тому оплата їх праці, на нашу думку, повинна складатися із двох частин - посадового окладу (не нижче середнього у відповідній сфері діяль­ності) і додаткової винагороди, яка формуватиметься у відсотках від доходу під- приємства-учасника, отриманого ним в результаті реалізації запропонованого кон­сультантом рішення. Наявність змінної складової у структурі заробітної плати підви­щуватиме рівень мотивації працівників централізованих служб до розроблення ефективних проектів рішень, стимулюватиме участь у їх реалізації. Водночас вона приваблюватиме кваліфікованих фахівців до роботи в бізнес-інкубаторі.

3.             Надходження до місцевого бюджету. Величина надходжень до місце­вого бюджету від учасників бізнес-інкубатора Д, залежатиме як від обсягів валового доходу кожного учасника, так і від їх числа. Тобто, чим більше фірм буде проходити інкубування, в результаті якого їм буде надана кваліфікована допомога у вирішенні їх проблем, тим більшими будуть надходження у бюджет. Це може бути відображеною формулою (2.24):

п

(2.24)

^Дг = ^{£ П}мб(г)

І=1

де П_мб(_Г) - платежі в місцевий бюджет від і-го учасника у розрахун­ковому періоді і; п - кількість учасників бізнес-інкубатора у кожному розрахун­ковому періоді і;

Очевидно, що збільшення платежів до бюджету (а значить, ефективність роботи бізнес-інкубатора) безпосередньо залежить від кількості його учасників і результативності їх діяльності. При цьому важливо визначити, якою повинна бути мінімальна кількість учасників бізнес-інкубатора Кбі, щоб забезпечити таку від­дачу від вкладених коштів, яка покриває витрати на його утримання. На наш погляд, вона може бути орієнтовно визначена за формулою:

В і в + В • К

(2.25)

ам утр. пр. зп нзп

Дмб

сер

де ДМ_ер - середні платежі у місцевий бюджет за розрахунковий період (як

правило, рік) від діяльності одного учасника бізнес-інкубатора (визначаються на основі прогнозів чи статистичних даних).

Природно, що органи місцевої влади повинні бути зацікавлені у тому, щоб діяльність бізнес-інкубатора забезпечувала більшу динаміку розвитку регіону. Це вимагає від органів місцевої влади активної роз’яснювальної роботи для залучення до “інкубування” потенційних підприємців, які поки що через обмежені ресурси чи відсутність досвіду не наважуються розпочинати самостійний бізнес. Проте для цього важливо знайти переконливі аргументи.

Найчастіше, характеризуючи корисність бізнес-інкубаторів для підприєм- ців-початківців, приваблюють їх економією коштів за рахунок нижчої орендної плати, спільного використання оргтехніки і засобів комунікацій тощо [22, с. 195; 26]. Однак реалії вітчизняного бізнес-середовища такі, що не завжди в загальній сумі витрат ці витрати є найвагомішими. Водночас робота в бізнес-інкубаторі суттєво зменшить можливості підприємця працювати в тіні, оскільки цьому перешкоджа­тиме не лише централізація бухгалтерських операцій, а й охарактеризована вище система оплати праці фахівців інших функціональних служб бізнес-інкубатора, яка залежатиме від здатності “підопічних” нарощувати обсяги реалізації про­дукції, робіт, послуг. Поза тим, вітчизняна практика ведення бізнесу надзвичайно тяжіє до вибудовування тіньових схем здійснення виробничо-збутових операцій, причому навіть за спрощеної системи оподаткування. Причин багато - від не­бажання переходити рубіж, за яким втрачається право на сплату єдиного податку, до традиційного для вітчизняної ментальності небажання віддавати частину за­робленого (навіть якщо вона на погляд законодавця невелика). Тому важливо, щоб отримувані вигоди бути очевидними і відчутними для підприємців, щоб вони дійсно бачили переваги “інкубування” навіть за втрати можливості приховування частини доходів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 216 217 218 219 220 221222 223 224 225 226  ... 241