Досить цікавим є той факт, що, незважаючи на реальні позитивні фінансові результати діяльності, продовжує залишатися невеликою кількість підприємств, що надають послуги та виконують будівельно-ремонтні роботи (відповідно 6,2 % та 7,9 %). Причиною цього може бути те, що виконання такого роду робіт може відбуватися не на основі юридично укладеної угоди, а, як склалося традиційно в Україні, за домовленістю, що дозволяє значній частині осіб, які працюють на цьому сегменті ринку, офіційно не реєструвати свою діяльність, тобто знаходитися у тіні.
Зокрема, В. Пинзеник (міністр фінансів України у 2004-2006 рр.) у одному із своїх інтерв’ю навів факти, коли підприємець, працюючи за спрощеною системою оподаткування, задекларував доходи за 2005 рік у сумі 1,149 млрд грн, ще троє - на суму 2,5 млрд грн, а тих, що задекларували по 10-50 млн грн, уже десятки. З цих доходів, згідно чинної системи оподаткування, сплачено всього по 2100 грн податку [49]. І таких системних “дірок”, за словами В. Пинзеника, в українському законодавстві багато. Вони є цілком легальними, хоча і неочевидними для широкого загалу, що робить тих, хто розуміється на тонкощах оподаткування, вільними від юридичної відповідальності, і водночас створює сприятливі умови для подальшої законотворчої винахідливості, розширюючи і удобрюючи поле для проектування нових схем отримання доходів, які не можна назвати чесними. Проте репродукування і значне поширення різноманітних схем “опти- мізації податків” стає завадою не тільки наповненню бюджету, а й штучно гальмує зростання суб’єктів господарювання через навмисне подрібнення великих комерційних структур з метою мінімізації податкових платежів. При цьому штучно занижується і кількість зайнятих на підприємствах МБ. Так, за офіційними даними, у 2004 році на малих підприємствах Хмельницької області працювало 60500 осіб, а у 2005 році - вже 49754 [8], при тому, що кількість суб’єктів малого бізнесу продовжувала зростати.
Отже, наведене вище з очевидністю засвідчує те, що в Україні сформувалися правила економічної поведінки суб’єктів малого бізнесу, неадекватні завданням загального соціально-економічного розвитку. Це потребує більш глибоких досліджень чинників, що сформували таку поведінку, в тому числі тих, що лежать в інституційній площині. Причому передусім варто звернути увагу на історію виникнення даного сектора економіки. Нині на ньому функціонують підприємства, поява яких на ринку здебільшого відбувалася за двома сценаріями. Перший - організаційне структурування у процесі приватизації, другий - проходження усіх етапів становлення, починаючи з “човникарства” і завершуючи створенням регулярного бізнесу. У першому випадку країна одержала не ефективних менеджерів, а людей, що отримали право розпоряджатися чужою власністю завдяки певним обставинам. Усвідомлюючи нетривкість свого становища в умовах криміналізації економіки, нові власники проявляють здебільшого рентоорієн- товану поведінку, яка не відповідає морально-етичним нормам цивілізованого суспільства, на чому нині наголошують багато дослідників постсоціалістичних перетворень [10; 13; 23; 27]. Такі підприємці, користуючись близькістю до влади, спрямовують економіку у “тінь”, отримуючи від цього надприбутки.
Підприємства, що розвивались за другим сценарієм (створюючись “з нуля”), зазвичай розпочинали свою діяльність із торгівлі, яка в умовах тотального дефіциту мала великий потенціал розвитку і де оборот капіталу здійснювався набагато швидше, ніж в інших галузях. Специфіка торговельної діяльності наклала свій відбиток на філософію господарювання, котра заохочувала розвиток тих сфер, де можна продовжувати “тіньову” практику, зокрема, сфери послуг. Водночас накопичення капіталу у секторі МБ створило передумови для вкладання його у виробництво. Так, у Хмельницькій області, починаючи з 2000 року, чітко спостерігається тенденція у переорієнтації МБ на виробничу діяльність (рис. 2.20).
» следующая страница »
1 ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209 ... 241