Загадкою було інше. Справа в тому, що хоч Мао Цзедун в ті часи і виступав з войовничими заявами на адресу США («паперовий тигр» і т. ін.), але в дійсності його дуже непокоїла можливість війни. Китай, який воював з Японією з 1937 по 1945 р., в якому з 1945 по 1949 рр. йшла запекла громадянська війна, був дуже виснажений і воювати у великій війні не міг. І тому у першій же розмові з Сталіним 16 грудня 1949 р. Мао Цзедун допитливо дізнавався у Сталіна, чи не загрожує Китаю нова війна. Сталін тоді заспокоїв співрозмовника, сказавши, що проти Китаю просто нема кому воювати: Японію розгромлено і вона не скоро стане на ноги, а США не наважиться на війну з КНР. «Хіба що Кім Ір Сен піде на Китай», — пожартував Сталін.
Тепер Кім Ір Сен знаходився перед загрозою повної поразки, і Китай рятував його від цього шляхом вступу у війну проти військ ООН, а фактично — проти американських військ. Єдине, що відділяло тепер КНР формально від війни з США, була тонесенька «перегородка» у вигляді статусу «китайських добровольців», спростувати яку було зовсім легко. Що спонукало Мао Цзедуна на такий ризик? Як протікали переговори з цього приводу між КНР і СРСР? Які гарантії від СРСР отримував китайський лідер? На ці питання ми й досі не маємо відповіді.
А оонівські війська відступали. Генерал Макартур, який за довгі роки перебування далеко від Америки звик до абсолютної влади, змушений був поквапливо відходити, аби не потрапити в полон до китайців, цих комуністів...
4 січня 1951 р. «китайські добровольці» взяли Сеул. Гарячі голови в США радили президенту Трумену застосувати атомну бомбу. На щастя, Трумену вистачило розуму не піти на це. Але світ хвилювався: китайці — це дуже серйозно, їх союзник —Радянський Союз.
В січні 1951 р. конференція Британської Співдружності в Лондоні висунула план врегулювання корейського питання: припинити вогонь в Кореї, скликати конференцію великих держав для обговорення і вирішення проблеми Кореї, Тайваню, прийняття КНР до ООН. Найближчий союзник США — Великобринія з домініонами готова були піти на поступки заради збереження миру.
Радянський Союз, бачучи, що корейська війна перетворилась на загрозливий збройний конфлікт з непередбаченими наслідками, з свого боку намагався його загасити. 1 серпня 1950 р. Малік нарешті по- вернувя до Ради Безпеки (це було ще коли Макартур наступав) і виступив по американському радіо з закликом припинення корейської війни. Корейським питанням активно займалось ООН.
Проте на початку 1951 р. становище в Кореї знову змінилось на користь сил ООН: Макартур зробив те, що за тих умов мав давно зробити. Користуючись наявністю у американців значних військово- морських сил, він висадив на півночі Кореї, в Ушхоні, в тилу китайських сил, великий десант, який створив серйозну загрозу військамм Пин Дехуея. І той змушений був припинити наступ і перекинути війська на північ для ліквідації загрози, яка там виникла.
Макартур знов став тіснити на північ корейсько-китайські сили. Він знову відчув свою силу, став повновладним володарем становища і в березні 1951 р. зробив безпрецедентний крок: не проконсультувавшись з Вашингтоном, продиктував КНДР свої жорсткі умови перемир’я, загрожуючи в разі їх відхилення перенести військові дії на територію Китаю. Це викликало переполох не лише у Вашингтоні, але і у європейських союзників США. І 11 квітня 1951 р. Трумен був змушений відправити генерала Макартура у відставку. Місце Макартура зайняв генерал Метью Ріджвей, що навряд чи могло щось змінити у ході подій в Кореї.
Війна тривала, проте обом сторонам було вже зрозуміло, що при тому співвідношенні сил досягти перваги у зіткненні двох систем жодна з сторін не бажала.
23 червня 1951 р. Яків Малік, тоді радянський представник в ООН, виступив по американському радіо з заявою, в якій твердив про можливість мирного співіснування двох систем, запропонував розпочати мирні переговори в Кореї. Американська сторона не була зацікавлена у продовженні війни, і 30 червня генерал Ріджвей з свого боку запропонував почати переговори. Мирні переговори розпочались 10 липня в Кесоні (неподалік 38 паралелі, «у нейтральній зоні»), проходили тяжко і перервались через те, що 10 вересня літаки США бомбардували Кесон. Поновились переговори 21 жовтня у Панминчжоні й тривали, здавалось, нескінченно.
» следующая страница »
1 ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55 ... 187