.
У Китаї ж, «на угноєній бідністю землі», американська допомога гомінданівцям результату не дала. Хоча вона в цілому за 1945—1949 рр. перевищила 2,2 млрд дол., гомінданівці на осінь 1949 року були в основному вигнані з території континентального Китаю на о-в Тайвань та Пескадорські о-ви (Пянхулідао). Деякі гарячі голови в США навіть закликали уряд використати американські війська, що були в Японії під командуванням генерала Макартура, проти комуністичних сил в Китаї. Але цього не відбулось. Радянські керівники розцінили це таким чином, що США змушені були відмовитись від Китаю, «здали Китай». Після заняття радянськими військами Маньчжурії, в серпні— вересні 1945 р., радянська допомога комуністичним силам Китаю була відчутною і вирішальною.
1 жовтня 1949р. було проголошено Китайську Народну Республіку (КНР)
. Уряд КНР оголосив про свій намір установити нормальні відносини з усіма країнами на засадах рівності та поваги суверенітету, включаючи і капіталістичні країни. Разом з тим, керівництво КНР висунуло гасло «триматися однієї сторони», тобто країн соціалістичного табору, в першу чергу СРСР. Для комуністичного керівництва Китаю це було просто необхідно, зважаючи на відверто ворожу політику США щодо КНР. США відмовлялись визнавати КНР, всіляко підтримували гомінданівське представництво в ООН, розглядали КНР як просування радянської могутності на Азіатський континент, як комуністичну загрозу іншим країнам Азії. Існування чанкайшистського режиму на Тайвані, недопущення КНР в ООН і всіляка підтримка Сполученими Штатами Чан-Кайші вписувалось в політику «стримування» комунізму.
Радянський Союз оцінив створення КНР як велику перемогу світових комуністичних сил, як підтвердження марксистсько-ленінської теорії про неминучість перемоги комунізму в усьому світі. СРСР одразу ж визнав КНР і розірвав дипломатичні відносини з урядом Гоміндану.
23 листопада 1949 р. радянський міністр закордонних справ А. Ви- шинський на сесії Генеральної Асамблеї ООН заявив, що СРСР не визнає делегацію гоміндану, як офіційного представника Китаю в ООН. Представник СРСР в Раді безпеки Яків Малік, протестуючи проти представництва там гомінданівського Китаю, залишив Раду Безпеки, намагаючись цим розвалити її роботу.
Але головним моментом у встановленні радянсько-китайських відносин був безпосередній контакт між Мао Цзедуном і Сталіним. 16грудня 1949р. Мао Цзедун прибув до Москви і пробув в СРСР два місяці, до 17лютого 1950р. Зміст переговорів і стосунки між Сталіним і Мао Цзедуном були предметом державної таємниці.
Тепер нам відомі деякі їх подробиці
, і ми можемо зробити певні висновки.
Мао Цзедун їхав до Москви з великими сподіваннями
. Комуністичний уряд Китаю розраховував отримати від СРСР найширшу допомогу не лише в політиці, а і у інших галузях: військовій, економічній, ідеологічній, соціальній тощо. Але особливо китайського комуністичного керівника цікавило встановлення приватного контакту з «генієм людства усіх часів і народів», запозичення для себе його досвіду в широкому спектрі: манері поведінки, веденні справ, в надбанні того безмежного авторитету, яким Сталін, при всьому негативному ставленні до нього керівників Заходу, користувався в світі. Якщо сказати коротко, то Мао Цзедун їхав до Сталіна, щоб отримати від нього, якщо не пряму згоду, то хоч прихильність до претензії Мао стати в комуністичному світі, у тому «ранжирі», який там неофіційно існував, імідж комуністичного «лідера № 2», наступний після Сталіна, його спадкоємця і наступника.
Можна сказати, що в Москві Мао Цзедун отримав те, на що міг сподіватися, а може й більше. Почесті щодо китайського керівника були максимальні, угоди, підписані між СРСР і КНР, задовольняли вимоги, з якими той їхав до радянської столиці. 14 лютого 1950 р. в Москві були підписані три угоди: Договір про дружбу, союз та взаємодопомогу між СРСР та КНР, Угода про Китайську Чанчунську залізницю, Порт-Артур та Дальній, а також Угоду про надання Радянським Союзом кредиту уряду КНР в 300млн доларів. Перший договір замінив радянсько-китайський договір з урядом Чан-Кайші від 14 серпня 1945 р., був спрямований «проти агресії з боку Японії або будь-якої іншої держави» і передбачав широку взаємодопомогу та співпрацю в різних галузях; другий передбачав відмову СРСР від усіх майнових прав, які СРСР за договором від 14 серпня 1945 р. повертав собі в Маньчжурії; третій надавав КНР кредит на виключно сприятливих умовах (1% річних). Отже, Сталін проявив до КНР безпрецедентну в міжнародних відносинах щедрість в розрахунках на те, що керівництво КПК буде діяти в повному узгодженні з керівництвом КПРС
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 187