. Все це істотно зміцнювало Китайську державу, сприяло її індустріалізації, забезпечувало її незалежність.
І в 1957 р. керівництво КНР заявляло про свою повагу до СРСР як лідера світового соціалізму, хоча вже тоді Мао Цзедун критично ставився до виступу Хрущова на XX з’їзді КПРС в 1956 р. з засудженням «культу особи» Сталіна. На нових радянських керівників Мао Цзедун дивився зверхньо і прагнув зайняти місце Сталіна у світовому комуністичному русі
.
Корейська проблема
Корея з 1910 р. була захоплена Японією, і японське панування там було жорстким. На Ялтинській і Потсдамській конференціях при обговоренні питання про визволення Кореї було домовлено, що радянська сторона займає північну частину Кореї, американська — південну частину, а лінією розмежування буде 38 паралель. Розподіл був тимчасовий, мета воєнна: розгром Японії.
Радянські війська вступили в Корею майже одразу після початку війни СРСР проти Японії — 12 серпня 1945 р. Вони швидко і досить легко подолали опір японців і наприкінці серпня вийшли на 38 паралель. Американські війська висадились в Кореї вже після капітуляції Японії, участі в розгромі там японських військ не брали, але прийняли там капітуляцію японських військ, які відступили південніше 38-ї паралелі здаватись американцям.
Отже, 38 паралель була тимчасовою демаркаційною лінією, а доля Кореї мала вирішуватись після війни. Американська сторона вважала за доцільне встановити над Кореєю опіку, після чого надати їй незалежність, перетворивши на буржуазно-демократичну державу, звичайно, дружню до США. На нараді міністрів закордонних справ у Москві в грудні 1945 р, ухвала про опіку США, СРСР, Великобританії та Китаю над Кореєю була затверджена.
Була створена радянсько-американська комісія, яка мала сприяти утворенню в Кореї тимчасового уряду, який протягом п’яти років діяв би під наглядом чотирьох великих держав. Але система опіки зустріла негативне ставлення з боку Кореї. Почались незгоди всередині радянсько-американської комісії, які неможливо було подолати. Спроба передати справу комісії ООН викликала протест радянської сторони.
Кінець-кінцем доля кожної частини Кореї вирішувалась згідно з інтересами окупуючої держави — Радянського Союзу та Сполучених Штатів.
10 травня 1948р. в Південній Кореї були проведені вибори в парламент, на їх базі був сформований уряд на чолі з Лі Син Маном, який вважався найбільш проамериканськи налаштованим політиком і діяв в узгодженні з командуючим американськими військами в Кореї генералом А. Арнольдом. 15 серпня 1948р. Південна Корея була проголошена Корейською Республікою.
У відповідь на це в Північній Кореї в серпні 1948 р. було проголошено проведення всекорейських виборів до Верховних народних зборів Кореї. В них брали участь виборці з Північної та Південної Кореї (останні — прихильники комуністів). До складу Верховних народних зборів увійшло 300 представників Південної Кореї і 212 — Північної Кореї. Цей орган 9 вересня 1948 року сформував уряд на чолі з лідером компартії Кореї Кім Ір Сеном. Цей уряд проголосив себе єдиним законним представником корейського народу. 9 вересня 1948 р. стало днем проголошення Корейської Народно-Демократичної республіки (КНДР).
Отже, на осінь 1948р. на Корейському півострові з’явились дві корейські держави-антиподи: на півдні капіталістична Корейська республіка з столицею Сеул, і на півночі соціалістична Корейська Народно-Демократична Республіка з столицею Пхеньян. Кордоном між ними стала 38 паралель.
Корейська війна 1950-1953 рр.
Невдала спроба корейського комуністичного керівництва розповсюдити свою владу на всю Корею шляхом виборів до Верховних народних зборів не зупинив їх у прагненні приєднати до КНДР і Південну Корею. Приклад сусіднього Китаю, де комуністична влада була встановлена шляхом перемоги у громадянській війні, породив ідею за допомогою досить сильної північно-корейської армії, озброєної радянською зброєю, напасти на Південну Корею, де ще майже не було збройних сил, і діючи швидко і рішуче, вирішити це завдання. Приклад того ж Китаю, який, за уявленням комуністів, Сполучені Штати «відпустили», не надіславши свої війська для допомоги гоміндану, дозволяв розраховувати, що тим більше вони не стануть втручатись в справи маленької Кореї, де все мало відбутись «блискавично». Більше того, збройні сутички вздовж 38 паралелі виникали часто і міжнародна громадськість до цього встигла звикнути.
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 187