Провал «духу Кемп-Девіда»
Не дивлячись на гіркі наслідки від перебування радянської урядової делегації на святах в Пекіні з приводу китайського ювілею, в СРСР з надією готувались до зустрічі «великої четвірки» в Парижі.
Німецька проблема, в якій найгострішою часткою було питання західноберлінське, лишалась головним у відносинах між Сходом та Заходом в Європі. Після «ультиматуму Хрущова» від 27 листопада 1958 р.1 Захід був стривожений, а візит Хрущова до США у вересні 1959 р. та його перші наслідки народжували надію на порозуміння між Сходом
та Заходом. Слова, сказані президентом Ейзенхауером Хрущову в Кемп- Девіді — «Америка не збирається залишатись в Берліні довічно» і «становище у Берліні не може вважатись нормальним» — породжували у радянського керівництва якщо не впевненість, то серйозну надію на поступку Заходу в Берлінському питанні. 16—21 грудня 1959 р. представники чотирьох великих держав провели в Парижі попередню нараду щодо офіційної зустрічі «великої четвірки» — передбачена зустріч обіцяла бути успішною.
Проте напередодні зустрічі «великої четвірки» відбулась подія, яка стала причиною великого негаразду: 1 травня 1960 р. в районі Сверд- ловська радянською ракетою був збитий американський розвідувальний літак «Локхід У-2». Пілот Френсіс Гаррі Пауерс лишився живий, був узятий в полон і в усьому зізнався. І Хрущов розсердився. Хоча як голова держави мав знати, що такі літаки літають над радянською територією. А радянська пропаганда, всі радянські засоби інформації підняли з цього приводу величезний галас.
Коли 16 травня 1960 р. в Парижі відкрилась конференція «великої четвірки « (Д. Ейзенхауер, М. Хрущов, Г. Макміллан, Ш. де Голль), яка мала обговорити німецьку проблему, зокрема західноберлінське питання та ряд інших, то Хрущов вже на відкритті конференції в грубій формі висунув вимогу, щоб президент Ейзенхауер вибачився перед ним за політ літака-шпигуна над радянською територією й заприсягнувся, що такі польоти більше не повторяться. Ейзенхауер, який перед тим узгодив свою поведінку з західними колегами, вибачатись не став і заявив, що може лише пообіцяти, що за його президентства (воно закінчувалось у січні 1961 р.) такі літаки над СРСР літати не будуть. Конфлікт призвів до того, що конференція була зірвана. Запланований візит- відповідь Ейзенхауера до Москви не відбувся. «Дух Кемп-Девіда» розвіявся.
По-людськи, образу Хрущова можна було зрозуміти. Але керівник великої держави не міг дозволяти собі так «ображатись» і поводитись з досить дріб’язкового приводу. І зривати такий важливий самміт. Очевидно на поведінку Хрущова впливала та негативна критика на його адресу в партійному середовищі за його «зближення» з Ейзенхауером, що розглядалось як привід до зіпсування відносин з КНР.
Можливо Хрущов, зірвавши самміт, запізно зрозумів, що зробив помилку і втратив можливість отримати від американського президента ті поступки, на які він розраховував після перебування в Кемп-Девіді. В усякому разі Хрущов скоро знову з’явився в Сполучених Штатах, на
цей раз у вересні—жовтні того ж року у якості голови радянської делегації на сесії Генеральної Асамблеї ООН. На одному з засідань Гена- самблеї радянський керівник відзначився «найекстравагантнішим» в історії ООН чином: 12 жовтня 1960 р., протестуючи проти антирадянсь- кого виступу філіппінського делегата, Хрущов скинув з ноги черевика і став щосили бити ним по кафедрі, щось вигукуючи
. Інцидент не пройшов непомітно, про нього писала світова преса
.
Отже, про те, що Хрущов знаходився в Нью-Йорку, президент Ейзенхауер не міг не знати. Але скористатись цим, щоб знову зустрітися з своїм недавнім гостем, він не захотів.
Нова спроба врегулювання радянсько-американських відносин
На президентських виборах в листопаді 1960 р. переміг кандидат від демократичної партії Джон Фіцджеральд Кеннеді. З дуже багатої родини, він сам фінансував свою виборчу компанію і в цьому плані був «темною конячкою»: непередбачений президент — чиї інтереси він відстоюватиме?
» следующая страница »
1 ... 95 96 97 98 99 100101 102 103 104 105 ... 187