Поштовхом для такого бурхливого розвитку міжнародних фінансових потоків стала суттєва лібералізація валютних ринків, валютного регулювання. Уже наприкінці 40-на початку 50-х років виник ринок євродоларів на базі доларових авуарів колишнього СРСР, що розміщувались, зокрема, в Московському народному банку в Лондоні, і тому не підлягали правилам валютного регулювання згідно із законодав- 348
ством США та Великобританії. Надалі поняття євродоларового ринку розширилось і нині включає в себе будь-які операції з національною валютою за межами країни. І все ж в умовах Бреттон-Вудської системи (1944 р.) фіксованих обмінних курсів валютний контроль залишався доволі жорстким аж до початку 70-х років. Розпад Бреттон-Вудської системи і перехід до плаваючих курсів на основі Ямайських угод (1976 р.) означав поступовий демонтаж розвинутими країнами контролю за рухом капіталів. Наприкінці 80—на початку 90-х років країни, що розвиваються, теж відкрили свої ринки.
Події останнього часу, а саме — європейська валютна криза 1992 — 1993 рр., мексиканська фінансова криза 1994 р., і особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії у 1997 р. та в Росії і Бразилії у 1998 р. з новою силою привернули увагу до міжнародних фінансових проблем. З одного боку, спостерігається гетерогенність, фрагментарність, мозаїчність світового фінансового ринку, з другого
—небачено зросли його масштаби. Ці два процеси посилюють турбулентність міжнародних фінансових потоків, формують сприятливий клімат для спекулятивних маніпуляцій, хвилеподібних приливів капіталів у окремі країни та їх різких відпливів, що призводить до гострих кризових явищ у тих чи інших державах, а то й у регіонах, як це трапилося в Південно-Східній Азії. Такий перебіг подій у валютно-фінансовій сфері світової економіки спонукає до пошуку механізмів та важелів, які б унеможливили виникнення процесів, що не лише гальмують економічний розвиток, а й відкидають окремі країни далеко назад від досягнутого господарського рівня.
У зв’язку з цим пропонується запровадити п’ять ключових елементів, що стануть передумовою для зміцнення національних фінансових систем та формування нової архітектури міжнародної валютно- фінансової системи.
Вони охоплюють:
• транспарентність, тобто прозорість економічної політики і валютно-фінансових відносин;
• зміцнення банківської і фінансової систем;
• залучення приватного сектора;
• лібералізацію;
• модернізацію міжнародного фінансового ринку.
Прозорість економічних дій передбачає надання членами МВФ,
учасниками міжнародного фінансового ринку повнішої інформації про економічний розвиток та про основні засади економічної політики,
особливо з огляду на розширене коло фінансових індикаторів, що вводяться згідно з так званою системою спеціальних розсіяних стандартів МВФ. Вони мають бути доступними як для державних, так і для приватних учасників фінансового ринку.
Однією з форм глобалізації є формування і розвиток багатонаціонального підприємництва на основі значного розширення та диверсифікації діяльності транснаціональних фірм і корпорацій. Вони, зокрема, контролюють половину світової торгівлі готовими виробами, велику частину торгівлі послугами, 80 % посівних площ, що спеціалізуються на експорті сільськогосподарської сировини. У1995 р. загальний обсяг продажів транснаціональних корпорацій та їх зарубіжних філій сягнув 7 трлн. доларів США, що сумарно із загальносвітовим експортом. На них припадає близько 7 % міжнародного технологічного обміну, ноу-хау, патентів, ліцензій.
Головними мотивами такої бурхливої діяльності цих компаній є, по-перше, значне розширення ринку шляхом розвитку горизонтальної та вертикальної інтеграції; по-друге, — суттєве зниження витрат виробництва за рахунок зростання його масштабів та залучення дешевої сировини та робочої сили; по-третє, — контроль над технологічними трансфертами, значення яких на сучасному етапі стрімко зростає.
» следующая страница »
1 ... 196 197 198 199 200 201202 203 204 205 206 ... 215