Менеджмент підприємства

"Пацифіст" - за характером це звичайно скептик без твердих переконань, який має єдине бажання, щоб його залишили в спокої і дали мирно дожити до пенсії. Бачивши в своєму житті чимало злетів і падінь із службової драбини, сам він не має ніякого бажання дерти­ся по її щаблях і всіляко намагається зберегти статус-кво. Він свято вірить у те, що ніщо в світі не варто його уваги й інтересу; він всіля­ко цурається ентузіастів і заповзятих служак, в яких вбачає лише за­грозу своєму добробуту. Головний принцип пацифіста - "Не будіть сплячих собак!", і він робить усе, щоб практично реалізувати його в службовій діяльності. Занепадницька філософія та інертність пра­цівника такого типу загальновідомі, і якщо він керівник, то в його підрозділі так же весело, як і в могилі. Така атмосфера пригнічує підлеглих, які нерідко реагують заявами про звільнення. Пацифіст підписує ці заяви з готовністю: адже його хвилюють не інтереси справи, а власний спокій, який можуть порушити чвари і незадово­лення підлеглих. Як не дивно, незважаючи на всю безпринципність пацифіста, його нерідко вважають "дійсно зрілим працівником" і "людиною державного розуму", тому що він дуже рідко втручається в службові баталії. А втім, може бути, саме в цій нейтральній сірості й ховається секрет того, чому пацифісту весь час вдається утримувати­ся на поверхні. Адже він не загрожує ні одній із протидіючих сторін, і його залишають у спокої. Як і одержимому, йому не можна довіряти нову сферу діяльності або намагатися стимулювати його можливостями подальшої кар’єри.

"Відлюдник". Цей тип неідеального працівника багато в чому подібний до одержимого. Особливо часто трапляється в наукових закладах. Відлюдник звичайно настільки занурений в свою роботу, що не знаходить часу навіть на контакти з оточуючими. Якщо його заженуть на нараду, він вислуховує виступи з погано прихованим нетерпінням, нагадуючи в ці хвилини мисливську собаку, яку в розпалі полювання раптом взяли на поводок. Коли ж йому доводи­ться самому виходити на трибуну, він робить це з таким роздрату­ванням, що навіть не вважає за потрібне докласти деяких зусиль, щоб більш зрозуміло сформулювати свої думки для аудиторії. Йому нема ніякої справи до того, що більшість визнає його за дивака: від­людник вважає їх просто дилетантами, спілкуванням з якими нема потреби особливо себе утруднювати. Зарозумілість відштовхує лю­дей від відлюдника, він не користується пошаною ні начальства, ні колег. Єдине, що рятує його від неприйняття організмом компанії - безперечні ділові якості. Більшість його пропозицій впроваджується в життя. Поступово такий працівник одержує репутацію здібного дивака, до якого нічого і намагатися застосовувати звичайні шабло­ни службової поведінки. Слід відзначити, що відлюдник зовсім не забуває про необхідність укріплювати свої тили, як це може здатися на перший погляд. Спробуйте покопирсатися у його зв’язках, і ви напевно виявите начальницьке вухо, яке досить охоче дослухається до слів відлюдника. Почуваючи за собою підтримку з боку керівни­цтва, неважко справлятися з підступами ворогів. Поєднуючи в собі одночасно якості мудреця, проповідника і пустотливої дитини, від­людник живе як рідкісна тварина в заповіднику, не побоюючись ні пазурів бюрократичних хижаків, ні кулі заздрісника-браконьєра. Навколо своєї роботи він створює атмосферу таємничості, намагаю­чись запевнити оточуючих, що саме на нього покладена відпові­дальність за вирішення найбільш складних проблем. Якщо відлюд­ник потрапляє на керівну посаду, то його підлеглим не позаздриш. Начальник-відлюдник вимагає повної лояльності і безумовного під­корення, а порядок наводить залізною рукою.

"Дилетант". Базіка і фат, дилетант схожий з відлюдником в тому, що він обов’язково пов’язаний з будь-ким з високого начальс­тва. Однак ефект його живучості слід шукати не в особливих діло­вих якостях, а в умінні міцно ухопитися за сприятливий збіг обста­вин або у вигідному одруженні. Як відомо, із усіх якостей, необхід­них для успішної кар’єри, вміння одружитися на дочці великого бо­са - найбільш цінна. Щедро обдарований чарівністю, але обділений при розподілі мозкових клітин, дилетант підбирає собі роботу куди більш старанно, ніж витончений гурман страви в дорогому рестора­ні. Втомлений необхідністю розбиратися в тонкощах дорученої йо­му роботи і нездатний до нововведень, він скоріше перетворюється в своєрідний канцелярський айсберг, зустріч з яким погрожує вам катастрофічною втратою часу на пусте базікання, в якому дилетант справжній майстер. Єдиний шлях хоч як-небудь нейтралізувати згубний вплив дилетанта на оточуючих - зробити його відповідаль­ним за прийом поважних гостей. У цій ролі дилетант незамінний: ніхто краще за нього не зуміє зустріти гостей на аеродромі, розміс­тити їх у готелі, організувати банкет і розваги. У цій роботі він зна­ходить справжнє визнання, звільняючи вам час для важливих справ і, разом з тим, перестаючи справляти шкідливий вплив на інших працівників, оскільки його витончена фігура все рідше з’являється в коридорах службових приміщень.

 

« Содержание


 ...  101  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я