Менеджмент організацій

Розрахунок потреби в нематеріальних активах проводиться методом пря­мого рахунку по кожному їх виду.

Потреба в запасах товарно-матеріальних цінностей визначається шляхом множення одноденної їх витрати на норму запасу в днях. Оптимізація розмірів запасів ТМЦ здійснюється на сонові нормування їх витрат на одиницю виго­товленої продукції, виходячи з планових показників обсягів виробництва.

Розрахунок потреби в грошових активах здійснюється у розрізі напрямків їх використання (на оплату праці, на сплату податків та зборів, на маркетингову діяльність тощо).

Потреба в інших активах встановлюється методом прямого рахунку окремо за необоротними і оборотними активами.

Таким чином, на основі проведених розрахунків визначається загальна по­треба в необоротних і оборотних активах як сума потреб в основних засобах, запасах ТМЦ, нематеріальних, грошових та інших видах активів.

Після того як закінчено процес формування активів підприємства, голов­ним завданням фінансового менеджера є забезпечення ефективного управлі­ння ними.

Питання управління оборотними активами підприємства складає одну з най­важливіших частин операцій фінансового менеджменту. Політика управління оборотними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в раціоналізації їх обороту й оптимізації структури джерел фінансування.

Характер використання окремих видів оборотних активів має суттєві особ­ливості. Враховуючи ці особливості диференціюють цілі та методи управління трьома основними групами оборотних активів:

1)  запасами товарно-матеріальних цінностей;

2)  дебіторською заборгованістю;

3)  грошовими активами.

Розглянемо особливості управління окремими видами оборотних активів.

Управління запасами. Оптимізація рівня виробничих запасів залежить від затрат, які пов’язані з підтриманням запасів і які складаються з двох елементів: затрат по зберіганню і затрат по розміщенню та виконанню замовлень. Ці два елементи змінюються обернено пропорційно один одному: чим більшими є затрати по зберіганню оборотних засобів (наприклад, необхідні складські при­міщення в достатньому обсязі), тим меншими є затрати по транспортуванню.

В теорії управління запасами доведено, що при деяких обмеженнях та переду­мовах можна розрахувати розмір оптимальної партії поставки (Модель Уілсона).

Припустимо, що вартість виконання одного замовлення (Р), а витрати на зберігання одиниці запасів (Н) і величина витрат ТМЦ за деякий період ф) є постійними.

Якщо також прийняти, що витрати запасів є постійними у часі, то середній обсяг запасів = Р / 2 од.,

де: Р — замовлений обсяг запасів (в одиницях), причому передбачається, що він змінюється протягом часу, що розглядається (рис. 12.6).

Рис. 12.7. Визначення оптимального розміру замовлень

Відповідна формула має вигляд:

12                                                                                                                         ■ F ■ D

EOQ = у ——,                                             (12.2)

де: EOQ — обсяг партії, од.; Q — вартість виконання одного замовлення (витра­ти на розміщення замовлення, по отриманню та перевірці товарів); D — вели­чина витрат запасів за той же період, од.; H — витрати по утриманню ТМЦ на одиницю запасів за деякий період, в тому числі витрати по зберіганню, транс­портуванню, страхуванню разом з рівнем прибутку на інвестований в запаси капітал [258].

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 258 259 260 261 262 263264 265 266 267 268  ... 445