Інша частина вкладу (оплата вартості акцій) вноситься відповідно до строків, зазначених в установчих документах, але не пізніше одного року з дати державної реєстрації товариства (ст. 33, ч. 3 ст. 52 Закону “Про господарські товариства”).
Порядок і терміни внесення внесків учасниками повних і командитних товариств визначаються самими учасниками в установчому договорі. Проте вкладники повинні внести не менше 25 % від суми свого внеску до державної реєстрації товариства (ст. ч. 3 ст. 80 Закону “Про господарські товариства”).
Внесок повинний бути переданий у строк, зазначений в установчих документах. Порушення цієї вимоги спричиняє наслідки, зазначені в ст.ст. 33 і 52 Закону “Про господарські товариства” — сплату за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу (ці норми не поширюються на учасників повного та командитного товариств). Установчі документи можуть встановлювати інший, більш високий відсоток, що сплачується у випадку прострочення. У випадку тримісячного прострочення оплати акцій акціонерне товариство може прийняти рішення про їх продаж іншій особі. В інших господарських товариствах учасник, що не виконав зобов’язання по внесенню вкладу, може бути виключений зі складу товариства. У випадку виключення учасника з товариства або продажу акцій іншій особі в якості санкції за прострочення внесення вкладу, майно та майнові права, уже передані учасником товариству, підлягають поверненню. Якщо простроченням внесення вкладу товариству був заподіяний збиток, то такий збиток може бути стягнений з учасника в судовому порядку. Учасники товариства можуть звернутися до суду (господарського суду) із позовом про спонукання учасника виконати своє зобов’язання щодо внесення вкладу в натурі. Ця вимога не може бути висунута до осіб, які підписались на акції відкритого акціонерного товариства у ході відкритої підписки.
Товариство має право не прийняти вклад, внесений учасником раніше обговореного терміну, оскільки це може спричинити для товариства непередбачені витрати.
Вклади, передані товариству, повинні бути належної якості. Учасник відповідає перед товариством за недоліки майна, переданого в якості вкладу.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит і під заставу. Дана заборона діє стосовно юридичних осіб, оскільки проконтролювати джерела надходження коштів до фізичних осіб практично неможливо — вони не ведуть бухгалтерського обліку.
Майно може передаватися учасниками не тільки у власність, але й у користування господарському товариству. У якості внеску при цьому в установчих документах указується не самий матеріальний об’єкт, а майнові права. Наприклад, устаткування може передаватися товариству у власність або тільки на праві користування. У першому випадку внеском буде виступати саме устаткування, у другому — майнове право користування цим устаткуванням. Неоднаковою відповідно буде й оцінка вартості таких вкладів [84, с. 81 — 89].
Функції статутного фонду
Статутний фонд складає певну матеріальну базу, необхідну для початку товариством своєї підприємницької діяльності. На практиці стосовно статутного фонду існує помилкова думка, згідно з якою цей фонд розглядається як “недоторканний” фонд коштів, які забороняється використовувати для поточних потреб товариства. Господарське товариство може вільно розпоряджатися внесками учасників, переданими товариству, у своїх інтересах із дотриманням норм чинного законодавства — майно може споживатися в процесі виробництва і
Таблиця 9.1
Формування статутного фонду (капіталу) господарського товариства
|
|
Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) |
Порядок формування статутного фонду (капіталу)
» следующая страница » |