7.3. Моделі організацій як об’єктів управління
Моделювання має велику сферу застосування в процесах управління, де мають місце складні проблеми, що вимагають системного і комплексного підходів. Вирішення таких проблем немислимо без застосування моделей, під якими розуміють їхнє представлення у формі, що відбиває властивості, взаємозв’язок, структурні і функціональні параметри системи, істотні для досягнення цілей. Моделювання звичайно здійснюється в кілька етапів, на яких уточнюється постановка задачі, конструюється модель, проводиться її теоретичний і (чи) експериментальний аналіз на вірогідність і після практичного застосування й аналізу отриманих даних здійснюється (у разі потреби) коректування з метою введення додаткових факторів і даних, обмежень, критеріїв тощо.
При вирішенні проблем управління найбільше поширення одержали моделі теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні, економічного аналізу. Вони дозволяють вирішувати великий клас задач управління з застосуванням економіко-математичних методів — ще одного важливого методичного інструментарію управління, що сформувалося на стику економіки з математикою і кібернетикою.
Теоретичні основи економіко-математичних методів як нового наукового напрямку були закладені російськими ученими В.С. Нємчиновим, Л.В. Канторовичем і В.В. Новожиловим, що не тільки розробили методологію економі- ко-математичного моделювання і методи кількісних підходів до соціально-економічних процесів, але і сприяли поширенню практики їхнього застосування. Починаючи з 60-х років економіко-математичні методи використовуються для вирішення завдань оптимізації планів, формування цін, розподілу ресурсів, складання моделей міжгалузевого балансу, програмно-цільового планування тощо. Особливо гарні результати одержують організації, що паралельно з еко- номіко-математичними методами широко застосовують експериментування.
У теорії організацій виділяють чотири типи моделей, що відбивають еволюцію теоретичних концепцій, що визначають сутність самих організацій, роль і домінуючі функції менеджменту, а також критерії, які застосовуються для оцінки ефективності їхньої діяльності.
Перша модель.
Вона відома за назвою “модель механістичної конструкції організації”, сформувалася наприкінці минулого століття й одержала широке поширення в першій чверті XX в. Її теоретичною базою є положення школи наукового менеджменту. Родоначальник цього наукового напрямку Ф. Тейлор розглядав ефективність з погляду факторів часу і руху. Розчленовування роботи на автономні, які цілком програмуються елементи і наступний оптимальний збір їх у єдине ціле — обов’язкові умови, що відповідно до цієї теорії формують високопродуктивну організацію. Інший представник цього теоретичного напрямку — німецький соціолог М. Вебер висунув і обґрунтував положення, відповідно до якого найефективнішою формою людської організації є раціональна бюрократія. Підприємство — це механізм, що представляє собою комбінацію основних виробничих факторів: засобів виробництва, робочої сили, сировини і матеріалів. Його цілями найчастіше є максимізація прибутку, рентабельності, капітальних вкладень, загального обороту капіталу. Для їхнього досягнення з максимальною ефективністю і при мінімальних витратах ресурсів необхідно оптимально використовувати усі види ресурсів. Тому менеджмент організації повинний бути орієнтований у першу чергу на оперативне управління, за допомогою якого оптимізується структура виробничих факторів і всього процесу виробництва. Відповідно до цього, оцінка ефективності функціонування організації проводиться за економічним показником, розрахованому як відношення випущеної продукції до витрачених ресурсів.
» следующая страница »
1 ... 161 162 163 164 165 166167 168 169 170 171 ... 445